Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд»

27 жовтня 2014 р. П. Порошенко створив Раду з питань судової реформи, яка повинна підготувати та подати Главі держави пропозиції щодо стратегії реформування судоустрою та судочинства. Координатором Ради призначено заступника глави АПУ О. В. Філатова[1].

Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020», запропонована П. Порошенком, накреслює судову реформу у два етапи:

1. невідкладне оновлення законодавства, спрямоване на відновлення довіри до судової влади в Україні;
2. системні зміни в законодавстві: прийняття нової Конституції України та на основі відповідних конституційних змін — нових законів, що стосуються судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів.

Мета реформи — реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципів верховенства права і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ незалежним та неупередженим судом[2].

Законодавчим втіленням реформи стало прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»[3], проект якого розроблений президентською Радою з питань судової реформи під керуванням Філатова[4].

При цьому був відкинутий альтернативний законопроект, що просувався Реанімаційним пакетом реформ[5]. Проект РПР, серед іншого, передбачав ліквідацію господарських судів — професіонали на це відреагували різко негативно[6][7][8].

Основні новації прийнятого Закону «Про забезпечення права на справедливий суд»:

• розширено повноваження Верховного Суду щодо самостійного прийняття справ до провадження у т. зв. IV інстанції та підстав перегляду справ;
• судам надано право відступати від правових позицій Верховного Суду з одночасним наведенням відповідних мотивів у рішенні;
• змінено порядок формування Вищої ради юстиції;
• доступ до судових рішень зроблено більш відкритим;
• змінено порядок розгляду Верховною Радою питань про звільнення суддів;
• Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції;
• запроваджено первинне кваліфікаційне оцінювання (тобто переатестацію) всіх суддів;
• передбачено створення апеляційних округів загальних судів;
• передбачено обладнання необхідної кількості залів судових засідань у дворічний термін.

Відзначено, що Закон «дещо збільшує вплив Президента України на судову систему»[9].

Не було серйозного громадського обговорення проекту[10].

Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності продовжують залишатися надзвичайно розмитими[11].

Первинне кваліфікаційне оцінювання, передбачене Законом для всіх суддів, нагадує третю хвилю люстрації (після Законів «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», «Про очищення влади»)[12] — у той час, коли навіть подвійна люстрація не сприймається Венеційською комісією[13].

Ростислав Кравець, адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери», вважає, що з прийняттям цього Закону Верховний Суд України отримав законне право двояко трактувати правові норми без наслідків для себе. На його думку, це значно шкодить українському правосуддю[14].

Венеційська комісія загалом позитивно оцінила Закон про справедливий суд. Схвально розцінені: посилення ролі Верховного Суду як гаранта єдності судової практики, наголос на формальному характері ролі Президента у призначенні суддів на початковий термін, введення переліку підстав для відповідальності за «порушення присяги» для виключення надмірно широкої дискреції дисциплінарних органів, введення шкали санкцій дисциплінарної відповідальності, яка дозволяє застосовувати санкції пропорційно, і докладні положення про кваліфікаційний оцінюванні суддів перед призначенням безстроково або підвищенням.

Експерти комісії звернули увагу на те, що на рівні закону можуть бути вдосконалені положення про переведення суддів без конкурсу в разі реорганізації або ліквідації судів, використання мов у судовому процесі. У питанні «переатестації» ВК звернула увагу на важливість дотримання принципу незалежності суддів[15].

9 листопада 2015 року Пленум Верховного Суду України звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо конституційності положень Закону, які стосуються усунення суддів від правосуддя і звільнення їх за порушення присяги за результатами оцінювання[16][17].

Інша справа стосується неконституційності обмеження розміру суддівської винагороди[18].

• Судова система України

• Президент підписав Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» / Прес-служба Президента України, 25.02.2015 20:34