Замок Іф

Замок Іф у 2009 році

Замок Іф був першою королівською фортецею Марселя. Будувався у 1524 — 1531 роках за наказом короля Франциска I для захисту від атак з моря. Однак, його будівництво було вкрай суперечливим. Коли Марсель був приєднаний до Франції в 1481 році, він зберіг право забезпечувати власну оборону. Тому на думку багатьох місцевих жителів, будівництво фортеці на острові виглядало як небажані витрати з боку центральної влади.

Основного військового значення замок не мав і ніколи не брав участі у відбитті великих атак. У липні 1531 року, коли імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург готувався напасти на Марсель, замок Іф був близький до справжніх випробувань на міцність. Проте, імператор відмовився від вторгнення.

Ізольоване місце і небезпечна відберегова течія біля замку Іф зробили його ідеальним місцем для створення в'язниці, дуже схожої на в'язницю Алькатрас у Каліфорнії, що виникла у пізніший час. Утримання в ньому політичних та релігійних в'язнів незабаром зробило його однією з найстрашніших і горезвісних в'язниць у Франції.

Вигляд на замок з боку Марселя

Острів став всесвітньо відомим у XIX столітті, коли Александр Дюма використав його у своєму романі «Граф Монте-Крісто», опублікованому в 1844 році. У книзі головний герой Едмон Дантес (простолюдин, який пізніше здобуває благородний титул графа) і його наставник, абат Фаріа, були ув'язнені у замку на острові Іф. Після чотирнадцяти років неволі Дантес здійснив зухвалу втечу із замку, ставши першою людиною, якій коли-небудь пощастило втекти з острова. Насправді ж, ніхто не був здатний це зробити.

До кожного ув'язненого замку Іф ставилися по-різному, в залежності від його соціального стану і величини статків. Найбідніших тримали у тісних кімнатах в підземеллі замку. Найбагатшим велося значно краще, їх тримали на верхніх поверхах з просторими вікнами та обладнаним каміном. Однак, за ці привілеї вони повинні були платити, фактично вони і фінансували своє утримання.