Замок Пільча

Оборонні укріплення на замковій горі ймовірно існували вже в другій половині XIII століття, про що може свідчити інформація з хроніки Мацея Стрийковського про спалення у 1304—1305 роках замку Пелчішка (Pel­cisz­ka) військами Владислава Локетки, під час війни з Вацлавом ІІ[2]. Однак існує також припущення, що в цьому випадку йшлося про інший замок, наприклад про місцевість Пелчиська в Сандомирській землі[2].

Мурований замок у цьому місці, швидше всього, було споруджено за вказівкою радомського каштеляна Яна чи його сина сандомирського воєводи Оттона з Пілчі гербу Топор[2].

Перший спогад про замок датується 1394 роком, коли було загадано замкового капелана Домініка[3]. 1396 роком датується згадка про бурграфа замку[3].

Після смерті Оттона, у 1382 році, замок успадкувала його дочка Ельжбета, яка пізніше стала третьою дружиною польського короля Владислава Ягайла[3]. Перед тим, як стати дружиною короля у 1417 році, вона вже встигла тричі вийти заміж[2].

У 1414 році власником замку став син Ельжбети від третього шлюбу — Ян Пілецький гербу Леліва, нащадки якого володіли замком впродовж наступних майже 200 років[3] та значно розбудували замок[2]. Після смерті Яна Пілецького, замок успадкував його син, якого звали так само, як батька — руський воєвода Ян Пілецький, який зберігав на замку велику книгозбірню та колекцію творів мистецтва[2].

Після 1570 року замок перейшов у володіння освенцимського каштеляна Войцеха Падневського гербу Новина[3], який однак вже не проживав у замку, а натомість мешкав у садибі біля підніжжя замкової гори, а пізніше — у замку в сусідній Пілиці[2].

У 1587 році замок здобули та частково знищили війська претендента на польський престолМаксиміліана III Австрійського, внаслідок чого відбудова та модернізація замку стала недоцільною[2]. Однак замок впродовж певного часу ще виконував свої оборонні функції, допоки в 1655 році його не здобули та не спалили шведські війська[2].

Від Падневських замок перейшов у власність князів Збаразьких, від тих — до Вишневецьких, а пізніше — до Варшицьких, однак у той час замок вже не мав серйозного господарського та економічного значення[2].

Після Третього поділу Речі Посполитої замок опинився під австрійською владою, тоді було прийнято рішення частково розібрати замкові мури задля побудови пункту прикордонного контролю[2]. Окрім того, свій внесок у руйнування замку зробили також селяни і шукачі скарбів[2].

У 40-их роках XIX століття засновник фабрики "Батавія" Роман Губицький використовував замкову криницю для видобування сировини для своєї фабрики, у той же час він очистив територію замку від сміття та здійснив часткову реставрацію замкової вежі[2].

Чергових руйнувань замок зазнав під час Першої світової війни, коли тут точилися бої між австрійськими та російськими військами[2].

У 50—70-их роках XX століття було здійснено укріплення замку як тривалої руїни[3].

Взимку 2010 році стався обвал західного наріжника замку, внаслідок чого відвідування замку було заборонене[3]. Впродовж 2013—2016 років було здійснено зміцнення замкових мурів, а також частково відбудовано сам замок[2].

В наш час замок відкритий для відвідування туристами, які, окрім іншого, можуть піднятися на замкову вежу з якої відкривається гарний вигляд на околиці[4].

• 
  Нижній замок
• 
  Замкова вежа
• 
  Замкова брама
• 
  Вигляд замкового двору з вежі
• 
  Замковий двір

1. Zamek Pilcza i Rezerwat Smoleń. www.orlegniazda.pl. Процитовано 8 травня 2020.
2. *** ZAMEK W SMOLENIU ***. www.zamkipolskie.com. Процитовано 7 травня 2020.
3. Smoleń - Zamek Pilcza (powiat zawierciański, gmina Pilica) - palace-zamki.pl. palace-zamki.pl. Процитовано 7 травня 2020.
4. Niezwykły zabytek po renowacji. Oto Zamek Pilcza w Smoleniu WIDEO. plus.dziennikzachodni.pl. 6 квітня 2017. Процитовано 8 травня 2020.