Замок барона Штейнгеля
Замок барона — комплекс з особняка, флігеля і парка барона Рудольфа Штейнгеля, батька генерального секретаря торгівлі й промисловості Центральної Ради і посла Української Держави у Берліні Федора Штейнгеля.
Замок барона | |
---|---|
| |
50°27′05″ пн. ш. 30°29′59″ сх. д. | |
Статус | пам'ятка архітектури та містобудування |
Країна | Україна |
Розташування | Київ |
Архітектурний стиль | неоготика, інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс |
Архітектор | Ніколаєв Володимир Миколайович і Сичугов Віктор Іванович |
Будівництво | 1877 — 1879 |
Адреса | Бульварно-Кудрявська вулиця |
Ідентифікатори й посилання | |
Замок барона Штейнгеля у Вікісховищі |
З 1924 року будівля належить Інституту ортопедії і травматології Національної академії медичних наук України.
Розташований на Бульварно-Кудрявській вулиці, 27 і 27-Б. Київські екскурсоводи вважають особняк однією з перлин Кудрявця.[1]
Історія
Ділянка із двоповерховим цегляним особняком, службами й парком була відокремлена від вулиці парканом із наріжними павільйонами. З 1872 належала княгині С. Кудашевій.
1877 року інженер шляхів сполучення, статський радник, барон Рудольф Штейнгель викупив типову для тих часів садибу-кам'яницю. Архітектор Володимир Ніколаєв перебудував її у стилі неоготики. Оскільки В. Ніколаєв відмовився від нагляду за будівництвом, власник запросив академіка архітектури Віктора Сичугова. Добудову завершено, ймовірно, у 1877-1879 роках.
1901 року садибу придбав лікар, професор Київського університету, один із засновників київської неврологічної школи Михайло Лапінський. Професор заснував тут фізіотерапевтичний санаторій із водолікуванням, світлолікуванням й електротерапією, що діяв до 1919 року. Із протилежного боку маєтку, що виходить на Мало-Володимирську вулицю (Олеся Гончара, 60), Михайло Лапінський 1908 року зводить багатоповерховий прибутковий будинок із рисами романтичного готичного замку (Замок доктора).[2][3]
У 1976—1981 роках найстарішу частину особняка зруйнували і звели натомість новий корпус для Київського науково-дослідного інституту ортопедії МОЗ УРСР. У 1980-х роках будинок відреставрували за проектом архітекторки Валентини Корнєєвої.[4][5]
- Замок барона
- Парк із фонтаном
Архітектура
Особняк
Особняк розташований у глибині ділянки, чоловим фасадом виходить на Бульварно-Кудрявську вулицю. Уздовж особняка проходив ґратчастий паркан, з вежками по межах садиби і сторожкою садівника біля брами.
Будинок — двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підвалом, наріжною вежею,ґанком, під’їздом і терасою.
В обробці фасадів використано елементи англійської готики: характерні абриси віконних і дверних прорізів, сандрики, фіали, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам'яного балконного огородження, маскарон у вигляді лев'ячої голови, консоль для скульптури. Композиційне вирішення асиметричне, південно-західне наріжжя завершує декоративна вежа, на якій за давнім лицарським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані ґрати вітражованої лоджії мають закомпоновані у візерунку ініціали власників, зокрема — «R.S» (Рудольф Штейнгель). Декор фасадів цегляний.[4][6]
Інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс. Художнє ліплення стель і стін характеризується ретельністю опрацювання деталей. Збереглись унікальні витвори ужиткового мистецтва: облицьовані поліхромними кахлями й різьбленим білим мармуром каміни, дерев'яні панелі, чавунне литво і кований метал огородження парадних сходів.[4]
Флігель
За новим корпусом інституту міститься флігель, старий лікувальний корпус. Його спорудили наприкінці ХІХ сторіччя. Флігель має мальовничу наріжну вежу та декоративні деталі у дусі готики.[4]
Парк
На території особняку розпланували англійський парк-сад із стежками, алеями, клумбами, фонтаном, альтанками, містками і ставком.[2]
Галерея
- Лев'ячий маскарон
- Замок
- Флігель (південно-східний бік)
- Руїни флігеля (південно-західний бік)
Примітки
Джерела
- Садиба на Бульварно-Кудрявській вулиці, 27 // Звід пам'яток історії та культури України. — К., 1999. — Т. 1.
- Жилой дом, последняя четверть XIX // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К. : «Будівельник», 1983. — Т. 1.