Замок в Ойцуві

Назва «Ойцув», ймовірно, походить з часів польського короля Казимира Великого і постала на честь його батька, який колись переховувався у тутешніх лісах від ворожих військ[1]. Первісними формами назви були: Oczecz, Ocziec i Oszyec[2].

Вигляд замку, орієнтовно у 1879 році

Розташований в Ойцувському національному парку, замок-фортеця побудований Казимира ІІІ між 1354 та 1370 роками[1].

У 1400 році Владислав Ягайло заклав замок під заставу[1].

В Ойцові було утворене староство, першим знаним старостою був Ян з Кожкви[1].

Черговими ойцовськими старостами були представники багатьох знатних родів, зокрема: Шафранці, Бонери, Мишковські[1].

У першій половині XVII століття замок перебував у досить занедбаному стані, про що свідчить люстрація з 1620 року[3]. Тодішній власник — Миколай Коричинський, а згодом його сини — Фердинанд і Стефан відбудували замок[1].

За часів, коли ойцовським старостою був молодший із синів — Стефан, стався Шведський Потоп[3]. Шведські війська зайняли замок та використовували його як склад їжі і зброї. Швидше всього, саме завдяки цьому замок і зберіг своє існування[4]. Після того, як шведи відступили Стефан знову розпочав ремонт замку[3].

У 1676 році Ойцувське староство було у володінні спершу Варшицьких, потім Мечиньских, Морських, Любеньских і Залуських[1].

У 1787 році останній ойцувський староста — Теофіль Залуський — приймав у замку короля Станіслава Августа Понятовського[1].

У період поділів Речі Посполитої замок знову почав руйнуватися, мешканці остаточно покинули його у 1826 році[1]. Костянтин Волицький, який в 1829 році придбав замок у російської родини, наказав розібрати мури і частину замкових будівель для отримання будівельного матеріалу[1]. Залишилася лише восьмистороння вежа, в'їзні ворота і частина мурів по периметру[3].

Чергові власники замку — спершу Войцех Прендовський, а згодом Александр Пшездзецький, мали наміри відбудувати замок, однак так і не втілили їх у реальність[3].

Наприкінці XIX століття Ойцув належав Людвікові Красінському, який теж планував відбудувати замок та розмістити у ньому археологічно-природничий музей[3]. Реалізувати цей проєкт він не зумів, лише встигнувши оновити в'їзні ворота, розібрати близько шести метрів стіни зруйнованої вежі та засипати рів[3].

Його дочка, чортирийська княжна Марія Людвіка Красінська, здійснила консервацію руїн і частково відновила замкову вежу, яку однак було знову пошкоджено під час Першої світової війни[3]. Пошкодження ліквідували під час ремонту 1935 року[3].

Марія Людвіка Красінська володіла замком аж до 1944 року, коли його було націоналізовано[3].

У 1958 році територію замка було очищено від сміття, також було частково відремонтовано замкові мури[3].

У 1980—1982 роках проводився ремонт замкової вежі, де зараз знаходиться виставка, присвячена історії замку, а також даху в'їзних воріт[3].

У 1991 році було виконано ремонтні роботи на подвір'ї та в житловій частині замку[3].

У 2017—2019 роках було здійснено ґрунтовну консервацію замку, яка мала на меті збереження оригінальних елементів замку та створення нової експозиції у вежі[5]. В наш час замок відкритий для відвідування туристами.

• 
  Надбрамна вежа
• 
  Замкова гора та замок
• 
  Вигляд замку

1. Ojców - Zamek w Ojcowie - OPIS - (Polskie zamki ). www.zamki.pl. Процитовано 10 червня 2020.
2. Zamek Ojców - Zamki, warownie - Przewodnik - www.poJurze.pl. pojurze.pl. Процитовано 10 червня 2020.
3. *** ZAMEK KRÓLEWSKI W OJCOWIE (W RUINIE)***. www.zamkipolskie.com. Процитовано 10 червня 2020.
4. Bartosz Jastrzębski. Ojców (пол.). Процитовано 04.04.2013.
5. Ojcowski Park Narodowy. www.ojcowskiparknarodowy.pl. Процитовано 10 червня 2020.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок в Ойцуві