Запійний перегляд
Запійний перегляд (англ. binge-watching, також телезапій, безперервний перегляд, марафонський перегляд) — практика невпинного перегляду певної телевізійної програми чи серіалу. Опитування потокового сервісу Netflix, проведене в лютому 2014 року, виявило, що 73% респондентів під «телезапоєм» розуміють «безупинний перегляд від двох до шести епізодів телепрограми на одному подиху».[1] Запійний перегляд став популярним із появою онлайн-медіасервісів, завдяки яким глядач має змогу за запитом дивитися телесеріали та фільми (це вже згаданий Netflix, а також Hulu, Amazon Video та ін.).[2][3]
Історія
Ідея поєднання кількох послідовних епізодів телешоу і їхнього почергового перегляду у швидкому темпі виникла з телемарафонів, у яких канали вносили у свій ефірний час кількагодинні повторні покази одного серіалу. Така практика почалася ще в 1980-ті роки і досі є популярною серед телеканалів.
Використання терміну „телезапій“ можна простежити ще в кінці 1990-х. Тоді він використовувався у вузьких колах телевізійних фандомів. Вживаність слова популяризувала поява потокового онлайн відео. У 2013 році, коли Netflix почав випускати всі епізоди серіалів одночасно, слово стало мейнстримним.[4] 61% учасників опитування Netflix зізналися, що регулярно впадають у телезапій.[1]
У листопаді 2015 р. британський словник англійської мови «Collins English Dictionary» обрав даний вираз словом року.[5]
Культурний вплив
Американський актор і продюсер Кевін Спейсі у 2013 році закликав телевізійних керівників давати аудиторії «що вона хоче і коли вона хоче. Якщо глядачі хочуть телезапою, то ми повинні дати їм це». Він стверджував, що висока якість історії утримуватиме увагу аудиторії протягом декількох годин поспіль, і може знизити піратство.[6] Неперервний перегляд якісного телепродукту, такого як «Прослушка» та «Пуститися берега», порівняли з прочитанням кількох розділів роману в один присід і сприймається деким як «розумний і вдумливий спосіб» дивитися телепрограми.[7]
Директор телемережі ITV застеріг, що марафонські перегляди руйнують «соціальну цінність» телебачення, оскільки позбавляють можливості очікування майбутніх епізодів і обговорення їх із друзями.[8] Дослідження Техаського університету міста Остін виявили зв'язок між запійними телепереглядами і депресією, самотністю, дефіцитом саморегулювання й ожирінням. «Хоча деякі люди стверджують, що запійний перегляд не є згубною звичкою, наше дослідження свідчить, що варто зробити переоцінку феномену запійного перегляду», — заявили автори дослідження, у якому взяли участь 300 добровольців у віці 18—29 років.[9][10]
Примітки
- West, Kelly. Unsurprising: Netflix Survey Indicates People Like To Binge-Watch TV. Cinema Blend. Процитовано 9 лютого 2016.
- Poniewozik, James (10 липня 2012). Go Ahead, Binge-Watch That TV Show. Time (Time). Процитовано 9 лютого 2016.
- Jurgensen, John (12 липня 2012). Binge Viewing: TV's Lost Weekends. The Wall Street Journal. Процитовано 9 лютого 2016. «Використовуючи потокові відеосервіси, телеглядачі все частіше з жадібним поспіхом ковтають усі сезони шоу у марафонських переглядах»
- Oxford Dictionaries Word of the Year 2013. OxfordWords blog. Oxford Dictionaries. 19 листопада 2013. Процитовано 9 лютого 2016.
- Unknown, Unknown (5 листопада 2015). Binge-watch is Collins' dictionary's Word of the Year. BBC News. Процитовано 9 лютого 2016.
- BBC News. Kevin Spacey: TV audiences 'want to binge'. BBC News. BBC. Процитовано 21 квітня 2015.
- Barton, Kristin M. (2 березня 2015). A State of Arrested Development: Critical Essays on the Innovative Television Comed. McFarland. с. 228. ISBN 9780786479917.
- Plunkett, John; Sweney, Mark. Kevin Spacey's MacTaggart lecture prompts defence of traditional TV. The Guardian. Guardian Media Ltd. Процитовано 21 квітня 2015.
- Sung, Yoon Hi; Kang, Eun. A Bad Habit for Your Health? An Exploration of Psychological Factors for Binge-Watching Behavior. American Association for the Advancement of Science (AAAS). Процитовано 9 лютого 2016.
- Запійний перегляд серіалів пояснили депресією і самотністю. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 9 лютого 2016.