Засоби інфрачервоної протидії
Засоби інфрачервоної протидії — системи, які використовуються у військовій авіації та застосовуються для протидії ракетам з інфрачервоною голівкою самонаведення (ІЧГСН), таким як Р-27(Э)Т, Р-60, Р-73, ракети переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) і іншим, для того, щоб відволікти ракету і змусити її атакувати хибну ціль — штучні цілі відволікання ураження які не впливають на боєздатність підрозділу/технічної одиниці.
Використовуються два види перешкод: випускні фальшиві теплові цілі (пастки) і стаціонарні генератори пульсуючих інфрачервоних перешкод.
Історія
Вперше міри по протидії ракетам ПЗРК почали використовувати США, у В'єтнамській війні (1972—1975 рр.), що включали в себе застосування теплових пасток і конструктивних змін, направлених на зниження інфрачервоного випромінення літаків і вертольотів.[1] Після того ці засоби розвивались і ставали більш портативними, легкими і надійними, але основна ідея залишається та сама.