Затока Святого Лаврентія
Зато́ка Свято́го Лавре́нтія (англ. Gulf of Saint Lawrence, фр. Golfe du Saint-Laurent) — найбільший естуарій на Землі,[1][2] через який поєднується басейн Великих озер через посередництво річки Святого Лаврентія з Атлантичним океаном. Води затоки омивають узбережжя Канади в провінціях Квебек, Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Острів Принца Едварда та Ньюфаундленд і Лабрадор.
| англ. Gulf of Saint Lawrence фр. Golfe du Saint-Laurent | |
|---|---|
 | |
| Вигляд на затоку в національному парку Форійон | |
 | |
| 48°36′ пн. ш. 61°24′ зх. д. | |
| Частина від | Північна Атлантика |
| складники | Шальор (затока) |
| Океан | Атлантичний океан |
| Прибережні країни |
.svg.png.webp){kind=small} Канада |
| Регіон |
Ньюфаундленд і Лабрадор Нова Шотландія Острів Принца Едварда Нью-Брансвік Квебек |
| Площа | 263 000 км² |
| Максимальна глибина | 572 м |
| Середня глибина | 150 м |
| Об'єм | 34 500 км³ км³ |
| Вливаються |
|
| Острови | Кейп-Бретон, Принца Едварда, Ньюфаундленд, Антикості, о-ви Мадлен |
| ідентифікатори і посилання | |
| P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic | 4290 |
| GeoNames | 3831546, 5962795, 5962794, 5962796 |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑391196 ·R (Ньюфаундленд і Лабрадор, Нова Шотландія, Острів Принца Едварда, Нью-Брансвік, Квебек) |
  Затока Святого Лаврентія Затока Святого Лаврентія (Квебек (провінція)) | |
| |
 Затока Святого Лаврентія у Вікісховищі | |
Площа затоки Св. Лаврентія — 263 тис. км², глибина — до 572 м нижче рівня моря.
У затоку Св. Лаврентія вливаються річки Св. Лаврентія, Міраміші, Наташкуан, Рістіґуш, Марґарі та Гамбер.
Із затокою Св. Лаврентія з'єднані такі затоки та протоки як Шальор, Міраміші, Бей-оф-Айлендс, Св. Георгія та протока Нортумбрії.
У затоці знаходяться острови Кейп-Бретон, Принца Едварда, Ньюфаундленд, Антикості та о-ви Мадлен.
З Атлантичним океаном затоку Св. Лаврентія з'єднують:
- протока Кансо (відділяє Кейп-Бретон від півострова Нова Шотландія);
- протока Кабот (відділяє Кейп-Бретон від острова Ньюфаундленду);
- протока Бел-Айленд (відділяє Ньюфаундленд від півострова Лабрадору).
З погляду геології затока є молодим утворенням. 19 тисяч років тому ця місцевість була під кригою Лаврентійського льодовикового щита завтовшки в 2 км. З часом крига розтанула, заповнивши затоку водою.
До появи європейців у водах затоки ловили рибу представники корінних народів, в першу чергу мікмаки. Північний берег затоки був заселений інуїтами. Жак Картьє досліджував затоку 1534 року, але, ймовірно, першими в водах затоки побували баскські рибалки.
У 16-му столітті на землі, що оточували затоку, багату рибою, почали прибувати європейські рибалки. Вони запустили процес індустріального масштабу. До кінця 17-го століття тонни тріски, китів, моржів, осетрів та інших тварин було виловлено тут та переправлено океаном до Європи. Їхня вартість перевищувала вартість золота і срібла, привезеного з Мексиканської затоки. Під таким тиском популяції почали скорочуватися.
Останнім часом розробляються плани пробурити в затоці першу велику нафтову свердловину на ділянці під назвою Олд-Гаррі. Екологи вважають, що це матиме катастрофічні наслідки для екосистеми затоки Святого Лаврентія.
Межі
Межі затоки Святого Лаврентія різняться в різних джерелах.
Міжнародна гідрографічна організація визначає межі затоки Святого Лаврентія наступним чином:[3]
- На північному -сході: Лінія, що прямує від мису Баулд (північна точка острова Кірпон, 51°40′ пн. ш. 55°25′ зх. д.) до найсхіднішої точки острова Бел-Айл і до точки 52°02′ пн. ш. 55°15′ зх. д., далі лінія прямує до найсхіднішої точки мису Сент-Чарльз (52 ° 13'N) Лабрадор.
- На південному сході: лінія від мису Кансо (45°20′ пн. ш. 61°00′ зх. д.) до мису Ред (45°35′ пн. ш. 60°45′ зх. д.) на острові Кейп-Бретон, через острів до мису Бретон 45°57′ пн. ш. 59°47′ зх. д. і далі до мису Бланше (46°45′ пн. ш. 56°11′ зх. д.) на острові Сен-П'єр, а звідти до крайньої південно-західної точки острова Морган (46°51′ пн. ш. 55°49′ зх. д.).
- На заході: По меридіану 64°30'W, але весь острів Антикості належить до затоки.
Гідрографія
Акваторія затоки поповнюється водою не тільки за рахунок атмосферних опадів (близько 900 мм в рік на острові Кап-о-Мьоль островів Мадлен), але і через три великі «шлюзи». Перший «шлюз» — власне естуарій річки святого Лаврентія, приносить в затоку близько 14 000 м³/сек прохолодної, м'якої води. У протоці Белл-Айленд (другий «шлюз») океанографічна ситуація дуже складна. Там було виявлено не менше семи типів води, температура яких варіювалася від -2° C до 11° C і солоність коливалася від 27 до 34,5 ‰. Третій «шлюз» (протока Кабот), безумовно є найважливішим; через нього надходять атлантичні і арктичні води і саме тут основна частина води і льоду залишає затоку.
Клімат
Акваторія затоки знаходиться в помірному кліматичному поясі[4]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілорічно переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Холодна штормова зима, морська крига й айсберги; літо прохолодне вологе, з частими туманами[5].
Примітки
- . National Geographic Education http://education.nationalgeographic.com/education/encyclopedia/estuary/?ar_a=1. Процитовано 22 квітня 2014. Пропущений або порожній
|title=(довідка) - Архівована копія. MarineBio Conservation Society. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 22 квітня 2014.
- Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 6 лютого 2010.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
Джерела
- Екологія — Затока Святого Лаврентія(англ.)
- Затока Святого Лаврентія(англ.)
- Gulf of Saint Lawrence (GULF, CANADA) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Gulf of St Lawrence // The Canadian Encyclopedia (англ.)
- Святого Лаврентия залив // Энциклопедический словарь Брокгауза и Евфрона (рос.)
- Роб Данн. Щедра затока // National Geographic. — 2014. — Вип. № 5 (14). — С. 86-105.
Посилання
- Святого Лаврентія затока // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.