Затонська Олена Самійлівна
Оле́на Самі́йлівна Зато́нська — український лікар. Перший президент Всеукраїнської психоневрологічної академії.
| Олена Самійлівна Затонська (Раскіна) | |
|---|---|
| Народилася |
близько 1890 ймовірно Кам'янець-Подільський, Російська імперія |
| Померла |
до 1974 Київ, УРСР |
| Місце проживання | Кам'янець-Подільський, Київ, Харків |
| Діяльність | лікарка |
| Посада | президент Всеукраїнської психоневрологічної академії |
| У шлюбі з | Володимир Затонський |
| Діти | Дмитро Затонський |
Біографічні відомості
Дівоче прізвище — Раскіна. Жила в Кам'янці-Подільському.
19 липня 1915 року стала дружиною Володимира Затонського. 2 липня 1922 року в Одесі в них народився син — майбутній літературознавець, академік НАН України Дмитро Затонський.
Працювала лікарем в одній із київських клінік.
З 1927 року - інспектор спеціальних видів медичної допомоги Народного комісаріату охорони здоров'я УРСР (НКОЗ УРСР), голова одонтологічної комісії Вченої медичної ради НКОЗ УРСР. З початку 1930 року була відповідальним редактором журналу «Одонтологія».[1]
1932 року в Харкові на базі Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту, Українського інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни і психоневрологічного факультету медичного інституту було створено Всеукраїнську психоневрологічну академію (нині Інститут неврології, психіатрії і наркології Академії медичних наук України). Першим президентом академії стала Олена Затонська.
У 1934—1937 роках працювала в Києві директором Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії (нині [[Інститут травматології та ортопедії НАМН України|Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України]]).
Заарештована разом із чоловіком у листопаді 1937 року. Перебувала у таборі Темлаг. У таборі страждала на сухоти хребта, а після звільнення - на психічні розлади. Померла у психіатрічній кліниці.[2]
Оцінки
На думку історика Миколи Аржанова, «вирішувала всі питання, що стосувались організації зуболікувальної і зуботехнічної допомоги... будучи для галузі чужою. Всі зітхнули з полегшенням, коли дружину наркома перекинули на посаду президента Всеукраїнської психоневрологічної академії». Протистояла школі харківського стоматолога Юхима Гофунга, вважаючи, що «в питанні стоматологічної освіти Україні доведеться піти шляхом Москви».[1]
За свідченнями В. Г. Недовесової, що перебувала у таборі разом із Затонською, остання була освіченою людиною.[2]
Примітки
- Аржанов, Н. П. (2009). Дауге против Гофунга. Эпилог. Стоматолог 3: 52–55.
- Недовесова В. Г.; Герт Ю. М. (1990). Записки врача. Темлаг. Раскрепощение. Алма-Ата: Жазуши. с. 41. с. 253. ISBN 5-605-00834-X.
Література
- Морозов Василь. Володимир Петрович Затонський. — К., 1967. — С. 22.