Західна Галичина
Нова Галичина або Західна Галичина (пол. Nowa Galicja або Galicja Zachodnia, нім. Neu-Galizien або West-Galizien) — адміністративний край в імперії Габсбургів, що існував в 1795-1809 роках. Центр — Люблін, з 1797 року — Краків.
|
Межував із Новою Східною Пруссією на півночі, Південною Пруссією, Новою Сілезією і Сілезією — на заході, Королівством Галичини та Володимирії — на півдні, та з Російською Імперією — на сході.
Історія
Утворена після третього поділу Речі Посполитої (1795) з етнічних польських земель та українських Холмщини, Белзької землі і для обґрунтування приналежності Габсбургам названа Новою чи Західною Галичиною, чиїми титулярними королями вони були з XVI ст.
1803 — увійшов до складу Королівства Галичини та Володимирії, де мав певну автономію.
Існував до поразки австрійців у франко-російсько-австрійській війні (1809), після якої край увійшов до складу Варшавського герцогства (за Шенбруннським миром).
Після 1815 територію Західної Галичини було розділено між Царством Польським і Вільним містом Краків.
- Розділ територій Речі Посполитої
Адміністративний поділ
У 1795-1803 роках розділена на 12 циркулів:
- Белзький циркул
- Холмський циркул
- Юзефівський циркул
- Келецький циркул
- Конецький циркул
- Краківський циркул
- Люблінський циркул
- Луківський циркул
- Мінський циркул
- Радомський циркул
- Сандомирський циркул
- Седлецький циркул
У 1803-1809 роках була розділена на 6 циркулів:
- Келецький циркул
- Краківський циркул
- Люблінський циркул
- Радомський циркул
- Седлецький циркул
- Володавський циркул
Цивільний кодекс
До введення австрійського Цивільного кодексу (1811) у Західній Галичині у 1796-1811 існував власний цивільний кодекс. Це був перший випадок кодифікації цивільного (приватного) права у Європі — ще до Кодексу Наполеона [1].
Примітки
- Гражданский кодекс Восточной Галиции 1797 г. — Москва-Одесса, 2013, с. 12, 24
Література
- Tadeusz Mencel: Galicja Zachodnia (1795-1809), Lublin 1976
- Rudolf A. Mark: Galizien unter österreichischer Herrschaft, Herder-Verlag, Marburg 1994, Seite 3
- Jan Fellerer: Mehrsprachigkeit im galizischen Verwaltungswesen (1772-1914), Böhlau-Verlag, Wien 2005, Seite 36