Заїка Олександр Степанович

Олександр Степанович Заїка (12 червня 1938, с. Великий Перевіз Шишацького району Полтавської області) — заслужений працівник народної освіти УРСР, Заслужений працівник освіти України, педагог, поет.

Заїка Олександр Степанович
Народився 12 червня 1938(1938-06-12) (83 роки)
селі Великий Перевіз Щишацького району Полтавської області
Громадянство  СРСР Україна
Національність українець
Місце проживання Хорол
Alma mater Харківський інститут механізації і електрифікації сільського господарства
Батько Степан Олександрович
Мати Олена Іванівна
Нагороди Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України

Біографія

Народився 12 червня 1938 року в селі Великий Перевіз Щишацького району Полтавської області. Батько Степан Олександрович Заїка загинув в 1943 році під час Другої світової війни. Мати Олена Іванівна працювала у колгоспі.

В 1956 році закінчив Шишацьку середню щколу. З 1957 по 1959 рік навчався у Хорольському училищі механізації № 5, де здобув фах тракториста. Закінчив цей навчальний заклад із дипломом з відзнакою. З 1962 по 1965 рік навчався на заочному відділенні Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства за спеціальністю інженер-механік.

В 1957, 1959, 1964, 1972 роках брав участь в освоєнні цілинних земель в Казахстані у Східно-Казахстанській, Цілиноградській та Кустанайській областях. В 1961—1963 роках проходив військову службу у танкових військах Радянської Армії в Туркменістані.

Свою педагогічну роботу розпочав у професійно-технічному училищі № 7 Лозівського району Харківської області. В 1965 році почав працювати викладачем спецдисциплін в Хорольському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства, а згодом завідувачем навчальних майстерень. 29 жовтня 1973 року став директором Хорольського СПТУ № 5. Під його керівництвом цей заклад було реорганізовано в 1994 році у Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. На посаді директора працював 32 роки, підготував безліч науково-педагогічних статей.

За час його діяльності було побудовано новий навчальний корпус на 480 місць, обладнано 15 кабінетів із загально-освітніх дисциплін, засновано 2 музеї: музей трудової слави Центру та історико-краєзнавчий музей. Також було побудоване учбове господарство на 150 місць, на території якого було висаджено 2 га садових культур, 1 га ягідників, 2 га полуниці для проведення науково-дослідницької роботи. При господарстві було побудовано ставок на 30 тис. м куб. води.

З 2005 року перебуває на заслуженому відпочинку.

Наукова діяльність

Має більше 20 раціоналізаторських пропозицій. В 1986 році нагороджений дипломом Всесоюзного науково-методичного центру професійно-технічної освіти молоді за участь у Всесоюзному конкурсі на краще рішення по створенню технічних засобів навчання. В 1988 році був делегатом VІІ Всесоюзного з'їзду винахідників та раціоналізаторів. В 1984 році розробив методику виховання підростаючого покоління «Вчись - вчитися», яка згодом увійшла у навчальний посібник «Сільськогосподарські машини», написаний у співавтостві з Г. П. Сопільняком.

Нагороди

За багаторічну працю на педагогічній ниві здобув відзнаки держави. В 1970 році був нагороджений медаллю «За доблесну працю». В 1980 році був нагороджений знаком «Відмінник профтехосвіти СРСР». В 1990 році отримав звання «Заслужений працівник народної освіти УРСР». В 1991 році нагороджений медаллю «Ветеран праці». В 1998 році нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Неодноразовий стипендіат Президента України.

Громадська діяльність

Двічі обирався депутатом Хорольської районної ради в 1995-2000 роках та у 2000-2005 роках.

Поетична творчість

В старшому віці захопився поетичною діяльністю та підготував кілька поетичних збірок: «Любов — це дар» (2006), «Мед з осоту», «Відлуння душі» (2012). Свої збірки видавав під творчим псевдонімом Сашко Оленин. Активний учасник літературно-мистецького об'єднання «Хорольські дивоцвіти», яке діє при Хорольській центральній районній бібліотеці.

Бібліографія

  1. Артюшенко Т. І. Акровірш О. С. Заїці З найкращими побажаннями // Вісті Хорольщини.- 2018.- 8 червня.- № 22.- С. 8
  2. Гринь М. Ювіляру — славних 80 літ // Вісті Хорольщини.- 2018.- 8 червня.- № 22.- С. 5,8
  3. Заїка О. С. Поезії // Ми діти твої, Україно, і доля у нас одна!: Збірка патріотичної поезії митців слова Хорольщини /Ред. І.А. Гунько, О.В. Левіна; верстка і дизайн О. І. Сизонов.- Полтава: ПП Мирон Ю.В.,2017.- 172 с.- С. 42-48
  4. Заїка О. С. Поезії // Хороле рідний, батьківський мій краю, тебе, прекрасний, серцем величаю!: Збірка поетичного слова про Хорол і хорольських людей, присвячена 935-ій річниці міста Хорол /Ред. О.В. Левіна, Г.М. Устименко; худ. оформ. вихованців класу образотворчого мистецтва Хорольської дитячої музичної школи (керівник Віра Шахматова); верстка та дизайн О.І. Сизонов.- Полтава: ФОП Мирон І.А., 2018.- 204 с.- С. 148-150
  5. Заїка О.С., Заєць В.І., Демиденко С.В., Мельник Л. А. Міжрегіональний центр: історія і сьогодення: Довідник.- Хорол,2010.- 80 с.
  6. Козлов А.В., Козлов В.А., Лисенко Ю. О. Хорольщина: Енциклопедичний довідник [Текст]. — Полтава: Оріяна, 2007.- 106 с.- С. 25
  7. Мельник Л. З роси й води, Вам, на довгу сотню літ (до 80-річчя О.С. Заїки) // Вісті Хорольщини.- 2018.- 8 червня.- № 22.- С. 8
  8. Міжрегіональному центру - 20 років: Інтерв’ю із заслуженим працівником освіти України О.С. Заїкою // Вісті Хорольщини.- 2014.- № 14.- 4 квітня.- С. 5
  9. Оленин С. Відлуння душі: поетична збірка /С. Оленин. Хорол, 2012.- 138 с.
  10. Оленин С. Любов — це дар…: поетична збірка /С. Оленин. Хорол, 2006
  11. Теренько В.А 60 - це зовсім не багато (До 60-річчя з дня заснування Міжрегіонального центру, як школи механізації сільського господарства // Вісті Хорольщини.- 2010.- 8 жовтня.- № 45-46.- С. 4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.