Збройні сили Естонії

До 1927 року тривалість військової служби становила 2 роки. У 1927 році парламент прийняв закон про військову повинність, відповідно до якого військовозобов'язаними вважалися усі чоловіки у віці від 17 до 55 років. Дійсна військова служба тривала 12 місяців у піхоті, артилерії і кавалерії, в інших родах військ — 18 місяців.

Оборонні сили мали у своєму складі дві основні частини: кадрові збройні сили (сухопутні війська, повітряні та морські сили) і добровільну військову організацію «Кайтселійт». Сухопутні війська до початку 1940 року мали 2 піхотні полки, 13 окремих піхотних батальйонів, 1 кавалерійський полк, 6 артилерійських груп (до 200 польових гармат), 4 протитанкові роти (50 гармат). До початку Другої світової війни чисельність усієї армії сягала майже 17 тис. осіб, з них 1500 офіцерів та 2400 кадрових унтер-офіцерів. У воєнний час країна мала спроможність мобілізувати 147 тис. осіб. Військова організація «Кайтселійт» мала 13 дружин.

Восени 1991 року, після відновлення незалежності, Естонія приступила до створення системи внутрішньої безпеки й оборони. Оборонні сили Естонської Республіки у мирний час можна також поділити на дві частини: Оборонні війська, які мають у своєму складі сухопутні війська, повітряні та морські сили, і Кайтселійт.

Оборонні витрати Естонської Республіки здійснюються за рахунок державних субсидій з Держбюджету. Військові витрати складають близько 2% бюджету. Естонія активно бере участь у миротворчій діяльності ООН і регіональних організацій. 1994 Естонія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

Очолює державну оборону Президент Естонії, при ньому діє Рада державної оборони — дорадчий орган, який складається з голови Рійгікогу, прем'єр-міністра, командуючого Оборонними силами, міністрів оборони, внутрішніх справ та іноземних справ, голови комісії Рійгікогу з питань оборони. Державним центральним виконавчим органом, який здійснює оборонну політику естонської держави, є Міністерство оборони. Його основні завдання — фінансування та матеріально-технічне забезпечення Оборонних військ, а також розробка нормативних актів, необхідних для впровадження в життя державної оборонної політики. Командуючому Оборонними військами підпорядкований вищий орган оперативного військового управління — Головний штаб.

Оборонні війська комплектуються на основі 20-ї статті Закону про військову службу. Відповідно до цього закону, усі чоловіки, громадяни Естонії, у віці з 17 до 27 років зобов'язані пройти строкову військову службу у військах. Її тривалість не повинна перевищувати 12, але і не бути меншою від 8-ми місяців. Конституція передбачає військову повинність, але включає й альтернативну службу для осіб, які відмовляються служити в армії з релігійних та інших міркувань або переконань. З числа військовослужбовців строкової служби комплектуються деякі окремі частини Міністерства внутрішніх справ: прикордонна охорона, рятувальні підрозділи.

Чисельність Оборонних сил, за даними 1999 року, становила 5,8 тис. осіб, з них сухопутних військ — 5,2 тис., ВПС — 250 осіб, ВМС — 350 осіб. Сьогодні до складу Оборонних сил входять 8 батальйонів: окремі Тартуський, Пярнуський, Калевський, Віруський, Купер'яновський піхотні батальйони, окремий батальйон зв'язку, окремий сторожовий батальйон, батальйон тилового забезпечення, артилерійська група, зенітний дивізіон, Центр миротворчих операцій, Талліннська гарнізонна комендатура з окремими частинами та підрозділами.

Підготовка кадрів для Оборонних сил здійснюється в Балтійському коледжі оборони, в об'єднаних навчальних військових закладах Оборонних військ: вище військове училище, технічне училище, офіцерські курси удосконалення, школа бойової підготовки Оборонних військ.

На озброєнні ВМС Естонії знаходяться мінні тральщики «Сулєв», «Калєв», «Олєв», допоміжні кораблі «Ахти» і «Лайне». З 1998 кораблі ВМС Естонії входять до Балтійської Військово-морської Ескадри.

Завданням ВПС є організація і проведення радіолокаційного спостереження за повітряним простором Естонії, а також обмін подібною інформацією з Латвією і Литвою у рамках балтійського проекту. Літаки Ан-2, Вілга-35 та вертольоти Мі-2 забезпечують транспортну та рятувальні операції Оборонних військ. З 2004 для захисту повітряного простору трьох балтійських країн використовуються літаки Балтійської Повітряної Поліції країн-учасників НАТО, що почергово по 4 місяці базуються на базах у Литві та Естонії.

Кайтселійт — державна збройна громадська організація, до складу якої входять добровільні члени союзу та професійні військові. «Кайтселійт» формується на добровільних засадах, його членом може стати будь-який громадянин Естонії старший 17 років. Організація складається з 17 дружин, загальною чисельністю 8,1 тис. осіб, а також жіночих та молодіжних організацій (4 тис. осіб). Загальна чисельність «Кайтселійт» з усіма організаціями — близько 13 тис. осіб.

Крім сухопутних військ, ВМС та ВПС в Естонії створена морська прикордонна служба, служба безпеки (внутрішня і прикордонна).

3 вересня 2018 року контррозвідка Естонії затримала офіцера Генерального штабу Збройних сил Естонії майора Дениса Метсаваса, що звинувачується у передачі секретної оборонної інформації російському Головному розвідувальному управлінню.

В 2018 році за результатами оголошеного міжнародного тендеру на закупівлю автоматичних гвинтівок для естонської армії Державний центр оборонних інвестиції міністерства оборони Естонії переможцем стала компанія Lewis Machine & Tool Company (LMT) зі США. Незабаром буде підписано угоду на поставку 16 тис гвинтівок впродовж 2019-2021 років. Вартість угоди – 22 млн євро. Угодою передбачаються також додаткові замовлення до 2026 року. Міжнародний тендер був оголошений у липні 2017 року. Ним передбачено закупівлю автоматичних гвинтівок калібрами 7,62х51 мм та 5,56х45 мм, що використовуються в країнах НАТО. На фінальному конкурсі з програмою випробувань дістались три компанії: Lewis Machine & Tool Company (LMT), SIG Sauer, Heckler & Koch зі зразками калібру 5,56 х 45 мм – LMT MLCPS, SIG Sauer МСХ та Heckler & Koch НК416, та в калібрі 7,62 х 51 мм – LMT CQBMWS, SIG Sauer SIG716G2 DMR та Heckler & Koch НК417.[6]

Естонська прикордонна охорона була заснована 1 листопада 1922 року. Відновлена у вересні 1990 року. Того ж року був прийнятий закон про економічний кордон. Основними законами, які регулюють діяльність прикордонної охорони, є прийняті 30 червня 1994 року «Закон про державний кордон» і «Закон про прикордонну охорону».

Завданнями прикордонної служби є охорона державного кордону на суходолі і на морі. З 1995 року прикордонники займаються також пошуковими та рятувальними операціями на морі. Департамент прикордонної охорони, який входить до складу Міністерства внутрішніх справ, має у своєму складі 8 прикордонних районів, 49 прикордонних «кордонів» (застав), 42 прикордонних пункти, окремий дивізіон прикордонних кораблів та прикордонний повітряний загін. На озброєнні знаходяться 11 сторожових кораблів, 24 катери і 35 моторних човна.

Естонська прикордонна служба має угоди про співробітництво з Фінляндією, Російською Федерацією і Латвією. Прикордонників готують у навчальному центрі в Нарва-Йиесуу та вищому військовому училищі. Особовий склад прикордонників нараховує близько 2,8 тис. осіб.

Днем створення поліції в Естонській Республіці вважається 12 листопада. З відновленням незалежності Парламент країни 20 вересня 1990 року прийняв Закон про поліцію, до якого у 1993 були внесені зміни та доповнення. 14 травня 1991 року Рійгікогу прийняв Закон про проходження служби в поліції. Зараз до складу естонської поліції входять: карний відділ, відділ охорони громадського порядку, центральна кримінальна поліція, охоронна поліція, центр судової експертизи та криміналістики. Згідно з адміністративним поділом, на території Естонської Республіки діє 17 префектур поліції. Освіту естонські поліцейські отримують в Поліцейському коледжі Академії внутрішньої оборони та Поліцейській школі в Пайкузі. Особовий склад поліції Естонії нараховує приблизно 4,1 тис. осіб.

1. Йохан Лайдонер (1918-1920, 1924-1925, 1934-1940)
2. Густав Іонсон (1940)
3. Яан Майде (1944)
4. Александр Айнсельн (1993-1995)
5. Йоханнес Керт (1996-2000)
6. Аарн Ермус (2000) в.о.
7. Тармо Кюц (2000-2006)
8. Антс Лаанеотс (2006-2011)
9. Ріго Террас (2011-2018)
10. Мартін Херем (з 2018)

• Володимир Паливода (16 травня 2018). Сили спеціальних операцій Естонії. http://opk.com.ua/. Оборонно-промисловий кур'єр. Процитовано 16 травня 2018.