Збігнев Олесницький

Збі́гнев Олесни́цький (пол. Zbigniew Oleśnicki; 5 грудня 1389, Сенно — 1 квітня 1455, Сандомир) — польський релігійний діяч, єпископ краківський (1423–1455), кардинал корони, перший кардинал польського походження (з 1449 року). Регент Польського королівства (1434–1447), впливовий державний діяч та дипломат.

Збігнев Олесницький
пол. Zbigniew Oleśnicki
Псевдо Zbigniew z Oleśnicy
Народився 5 грудня 1389(1389-12-05)
Сєнно,
Королівство Польське
Помер 1 квітня 1455(1455-04-01) (65 років)
Сандомир,
Королівство Польське
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна  Королівство Польське
Національність поляк
Діяльність дипломат, католицький священник
Alma mater Ягеллонський університет
Учасник Велика війна 1409-1411
Титул єпископ краківський,
титулярний кардинал Санта Пріска
Посада Кардинал[1], католицький єпископ[1] і diocesan bishopd
Термін 1423–1455
Конфесія католицизм
Рід Олесницькі гербу Дембно
Батько Ян з Олесниці
Мати Доброхна з Рожнова[2]
Брати, сестри Ян Олесницькийd
Герб

кардинальський герб З. Олесницького Дембно

Життєпис

Народився 5 грудня 1389 року в Сєнно (нині — Мазовецьке воєводство). Походив з польського шляхетського роду гербу Дембно з Олесниці.

За повідомленнями Яна Длугоша[3], брав участь у Грюнвальдській битві, де врятував життя королю Владиславу ІІ Ягайлу, закривши його щитом.

По закінченні Краківської Академії почав працювати у королівській канцелярії секретарем; став членом королівської таємної ради. 1412 року був висвячений в сан священика. 18 грудня 1423 року був висвячений на капелана,[джерело?] наступного дня на краківського єпископа. У 1433 році був делегатом на Базельському соборі.

Проявив себе вправним політиком і дипломатом, який підтримував інтереси церкви та шляхти на противагу королю. У березні 1430 року за його участі була заключена польсько-угорська унія, а в 1440 році він домігся обмеження королівської влади в обмін на визнання магнатами Владислава III спадкоємцем престолу.

1439 року Римський Папа Євгеній IV призначив його кардиналом, - Олесницький став першим ієрархом польського походження, який прийняв цей титул.

Після загибелі 1444 року короля Владислава III здійснював значний вплив на політичне життя в країні. До початку правління Казимира IV Ягеллончика фактично зосередив владу в країні у своїх руках.

Батько відомого астронома Миколая Коперника Ніколас у серпні 1454 був посередником між кардиналом Збіґнєвом Олесницьким та великими пруськими містами у справі сплати позики на проведення війни[4].

Був рішучим противником поширення гуситського руху на територію Польщі; для придушення руху гуситів закликав до Кракова проповідника Йоана Капістрана та францисканців. Єпископ сприяв створенню релігійних братств та розвитку освіти, зокрема, в Краківському університеті, пропагував культ святого Станіслава. 4 травня 1439 року його війська виграли битву проти конфедерації польських гуситів на чолі зі Спитком з Мельштина.

Помер 1 квітня 1455 року. Похований у кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.[5]

Примітки
  1. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. Oleśniccy (01) (пол.)
  3. Длугош Я. Грюнвальдская битва. — М. : Изд. АН СССР, 1962. (рос.)
  4. Dobrzycki J., Hajdukiewicz L. Kopernik Mikołaj (1473—1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIV/1, zeszyt 60. — S. 4. (пол.)
  5. Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — С. 169—180. — ISBN 5-319-01070-2.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.