Звягінцев Андрій Петрович

Народився в Новосибірську. Там же, в 1984 році закінчив акторський факультет Новосибірського театрального училища (майстерня Л. Білова). Надалі переїхав до Москви, де в 1990 році закінчив акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва (рос. ГИТИС), майстерня Євгена Лазарева.

Брав участь у театральних постановках: «Гра в класики» (1993), «Місяць у селі» (1997), знімався в епізодах кіно. 2000 року дебютував як режисер.

Найбільшу популярність здобув після виходу фільму «Повернення» (2003), за який отримав дві кінопремії «Ніка», двох «Золотих левів» (як найкращий фільм і за найкращий режисерський дебют), двох «Золотих орлів».

Був одружений з актрисою Іриною Гриньовою. Прожили разом 6 років, після чого розійшлися.

У березні 2014 року разом з понад 200 іншими російськими кінематографістами Звягінцев підписався під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ, та проти російської військової інтервенції в Україну[3].

У серпні 2015 висловився на підтримку українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого у Росії. На його думку, у справі Сенцова немає прямих доказів його провини.[4].

• 2003: премія «Золотий лев» на Венеційському кінофестивалі за фільм «Повернення».
• 2015: премія «Золотий глобус» за фільм «Левіафан» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Став першим в історії російського кіно фільмом, що був удостоєний цієї премії.
• 2017: Приз журі 70-го Каннського кінофестивалю за фільм «Нелюбов».