Левіафан (фільм, 2014)

У північному селищі Прибережному біля Баренцового моря живе автослюсар Миколай Сергєєв із другою дружиною Лілією та сином Романом від першого шлюбу. Він приятелює з поліціянтом Полівановим і його дружиною. Корумпований мер міста бажає знести його будинок, автомайстерню для будівництва особливо важливої будівлі — власного особняка. Сергєєв програє два суди, а за встановлену судом суму викупу придбати нове помешкання неможливо. Сергєєв звертається до свого армійського товариша Дмитра Селезньова, який є відомим у столиці адвокатом. Той доходить до висновку, що єдиним засобом боротьби проти мера наразі є лише компромат на нього.

Адвокат показує меру теку з компроматом, натякає на знайомство з впливовими політиками і пропонує припинити переслідувати Сергєєва, виплативши йому за майно суму, визначену незалежним оцінювачем (3,5 млн. рублів замість 649 тисяч). Після цього адвокат в готелі займається сексом з Лілією, яка першою почала його зваблювати.

Утішений Сергєєв з сім'єю та друзями організовує пікнік, під час якого Роман неподалік місця пиятики зауважує Лілію разом з адвокатом у недвозначному положенні. Поміж Сергєєвим і Селезньовим відбувається бійка.

Наляканий мер радиться із суддею, прокурором, начальником поліції і єпископом, який навчає його «показати силу». Адвоката заманюють у безлюдне місце, б'ють, погрожуючи вбивством. Адвокат повертається до Москви, водночас Сергєєв намагається пробачити Лілію. Та, після сварки з Романом, іде на берег моря і перестає відповідати на телефонні дзвінки і, зрештою, гине за невідомих обставин. Сергєєва арештовують за підозрою у вбивстві та присуджують 15 років ув'язнення, а дім руйнують. Задоволений мер після вироку каже: «Знатиме тепер до кого приставати».

У фіналі єпископ у присутності мера, губернатора читає проповідь у церкві, збудованій на місці будинку Сергєєва.

Багато критиків відзначають, що у фільмі немає позитивних героїв, усі зраджують усіх[5].

Західна преса відзначила фільм як один із найкращих у 2014 (Sight & Sound)[6], критикою путінської Росії (The Guardian[7], International Business Times[8]) та беззубим фільмом, що підкреслює споконвічність корупції, релігійного лицемірства в Росії й після якого Путін може спокійно спати (London Evening Standard[8]). У Росії виявилась неоднозначна позиція двох діаметрально протилежне таборів — від підкреслення можливого несприйняття фільму публікою через показ життя, де бог і віра замінені ритуалами і риторикою (Искусство кино[9], Новая газета[10], Meduza, 12.01.2015[11]) до звинувачень в антиросійському спрямуванні (НТВ[12],[13],[14]), закликів заборони показу (ВВС[15],[16]).

На початок 2015 фільм має значні проблеми з отриманням дозволу на показ у Росії через присутність ненормативної лексики у героїв.

• Олексій Серебряков  — Миколай Сергєєв, автослюсар, чоловік Лілії, батько Романа
• Олена Лядова  — Лілія Сергєєва, дружина Миколая, мачуха Романа , що працює на рибзаводі біля транспортеру та нудьгує від одноманітного життя
• Володимир Вдовиченков  — Дмитро Селезньов, старий друг Миколая, член Московської колегії адвокатів.
• Роман Мадянов  — Вадим Шелевят, мер міста, для якого місцеві мешканці «комахи, що тонуть у лайні»
• Олексій Розін  — сержант поліції Павло Поліянов, чоловік Анжели
• Ганна Уколова  — Анжела Поліянова, подруга Лілії Сергєєвої, дружина Павла Поліянова
• Валерій Гришко  — єпископ
• Алла Ємінцева  — Тарасова, суддя
• Сергій Бачурський —   — працівниця прокуратури, полковник поліції Іван Дегтярь ов
• Маргарита Шубіна  — Горюнова, прокурорка
• Дмитро Биковський  — Ткачук, начальник поліції
• Сергій Романюк  ― епізодична роль[17]
• Марія Скорницька  — працівниця прокуратури
• Ігор Савочкін  — слідчий
• Ігор Сергєєв  — отець Василь, священик
• Леся Кудряшова  — Юля, секретарка мера
• В'ячеслав Гончар  — Василь, водій мера

• 67-й Каннський кінофестиваль
  • нагорода за найкращий сценарій — Андрію Звягінцеву і Олегу Негіну
  • номінація на Золоту пальмову гілку
• 32-й Мюнхенський кінофестиваль
  • приз «Найкращий іноземний фільм»[18]
• Лондонський кінофестиваль 2014
  • приз «Найкращий іноземний фільм»[19]
• Кінофестиваль Abu Dhabi Film Festival 2014
  • Гран-прі «Чорна перлина»
  • приз за найкращу чоловічу роль — Олексій Серебряков
• Satellite Award
  • номінація на премію «Найкращий фільм іноземною мовою»
• премія Золотий глобус за найкращий фільм іноземною мовою 2014
• 45-й Індійський міжнародний кінофестиваль[20]
  • премія «Золотий павич» за найкращий фільм
  • премія за найкращу чоловічу роль — О. Серебряков
• премія кіноакадемії Азійсько-Тихоокеанського реґіону[21]
  • головний приз за найкращий фільм року
  • номінація за найкращу операторську роботу
• 22-й міжнародний фестиваль мистецтва кінооператорів Camerimage у Бидгощі, Польща
  • головний приз «Золота Жаба» — Михайло Кричман[22]

• «Якщо більш немає диваків, хто скаже про беззаконня та брехню?» (рос.)
• Преса Британії про «Левіятан»: Біблія, корупція, горілка (рос.)
• о.Яків Кротов: Надувной «Левиафан». // «Сноб», 26.01.2015