Звірята Суфіни

Електронний студійний проект «Звірята Суфіни» складався з двох колишніх учасників гурту «YARN», який на початку 1990-х грав етно-ґотику.

• Леонід Белєй — з 1997 року і до сьогодні учасник київського рок-гурту «Мандри». Також брав участь в різноманітних проектах поза «Мандрами» — зокрема писав музику до так і не виданого пісенника Каті Chilly «Сон» (2002). Навесні 2003-го року в складі гурту Suphina Dentata записав платівку «Rosa Del Ciel». У березні 2005-го під творчим іменем Лео видав власний альбом «Люмінофори».

• Олександр Юрченко — разом з Леонідом Бєлєєм входив до складу київської групи Suphina Dentata.

За словами самих авторів проекту, п'єси створені за принципом колажу, що містить запозичення з музики середньовіччя, наслідування класичній музиці, а також проекції ритмічних структур, характерних для афро-арабського та близькосхідного регіонів. Музика ця виключно інструментальна, суто студійна, і відтворення її на концерті уявити собі важко.[1] Оскільки робиться вона виключно на електронних інструментах, зберігаючи при цьому витіюватість творів, заграних на інструментах акустичних, назвати її можна електронним бароко.

Творчість гурту мала досить схвальну оцінку серед музичних критиків. Український музичний оглядач Олександр Євтушенко відзначив[2]:

Середньовічні мотиви, граціозно-сріблястий саунд інструментальних п'єс нагадували загадкові орнаменти, які за якістю могли конкурувати з найкращими зразками західної ембієнт-сцени. Маленький київський лейбл «Квазі-Поп» видав накладом у 200 примірників єдиний альбом «Звірят Суфіни» — справжній шедевр, який дотепер не має собі рівних.

• Звірята Суфіни (2002)

• Between Rains and Drought (Між дощами та засухою) (2001)
• Українська ґотика (vol. 1) (2003)

• Suphina Dentata

• «Аутсайдер» — журнал про сучасну музику (укр.)
• Quasi Pop Records (англ., рос.)
• «Маленькі Звірята Суфіни», средневековая тьма и детские мультики