Зелена миля (фільм)

«Зелена миля» (англ. The Green Mile) — містична американська драма 1999 року за однойменним романом Стівена Кінга. 4 номінації на «Оскар», 3 премії «Сатурн», ще 10 нагород і 23 номінації. Режисер Френк Дарабонт. Станом на 13 серпня 2021 року фільм займав 29-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.[9]

Зелена миля
The Green Mile
Жанр Драма
Трилер
Містика
Режисер Френк Дарабонт
Продюсер Френк Дарабонт
Сценарист Френк Дарабонт
Стівен Кінг (роман)
На основі Зелена миля
У головних
ролях
Том Генкс[1][2][…], Девід Морс[3][4][…], Бонні Гант[3][4][…], Майкл Кларк Дункан[1][2][…], Джеймс Кромвелл[3][5][6], Майкл Джетер[3][5][6], Дуґ Гатчісонd[3][5][6], Сем Роквелл[3][5][6], Ґрем Ґрін[3][5][6], Джеффрі ДеМанн[7][3][…], Патрісія Кларксон[3][5][6], Гаррі Дін Стентон[5][6], Ґері Сініз[8][5][6], Баррі Пеппер[3][5][6], Scotty Leavenworthd[5], Даббс Ґрірd[5][6], Eve Brentd[5][6], Вільям Седлер[5][6], Brent Briscoed[6], Bill McKinneyd[6] і Paula Malcomsond[6]
Оператор Девід Таттерсалл
Композитор Томас Ньюман
Монтаж Річард Френсіс-Брюс
Художник Теренс Марш
Вільям Крус
Керін Вагнер
Кінокомпанія Warner Bros.
Castle Rock Entertainment
Darkwoods Productions
Дистриб'ютор Warner Bros.
Тривалість 188 хв.
Мова англійська
Країна  США
Рік 1999
Дата виходу 10 грудня 1999
Кошторис 60,000,000 $
Касові збори 286,801,388 $
IMDb ID 0120689
Рейтинг MPAA: «R»
thegreenmile.warnerbros.com
Зелена миля у Вікіцитатах

Сюжет

Історія у фільмі викладається як спогад літнього чоловіка, мешканця будинку пристарілих Пола Еджкомба (Том Генкс), якому вже виповнилося 108 років. Він розповідає своїй подрузі Елейн Коннеллі (Єва Брент), як працював охоронцем у в'язниці.

У 1935 році Пол працює наглядачем у найбільш похмурому відділенні федеральної в'язниці «Холодна гора» (штат Луїзіана) — блок «Е», де утримуються ув'язнені, які очікують страти на електричному стільці. Підлога в блоці, якою засуджені вирушають в останню путь, зеленого кольору, звідси й назва — «Зелена миля» або просто «Миля».

Одного разу у в'язницю потрапляє величезний афроамериканець Джон Коффі (Майкл Кларк Дункан), засуджений до смерті за зґвалтування і вбивство двох дівчаток.

Незабаром після нього в тюрму потрапляє Білл Вортон на прізвисько «Дикий Білл», якого заарештували за грабіж і вбивство трьох осіб, серед яких була вагітна жінка. Під час перевезення Білл прикидається «овочем», що притуплює пильність співробітників в'язниці. Це мало не закінчилося трагічно: Білл ледь не задушив ланцюгом охоронця. Далі Білл Вортон ще не раз демонструє свій шалений характер.

Тим часом Джон Коффі показує свої надприродні здібності, з допомогою яких він виліковує Еджкомба від інфекції сечового міхура. Потім Джон повертає до життя розчавлене мишеня, а згодом зцілює дружину начальника в'язниці від неоперабельної пухлини мозку, після чого Еджкомб починає сумніватися у винуватості Коффі.

У блоці «Е» з недавнього часу працює Персі Ветмор — боягузливий, підлий і жорстокий чоловік. Він знущається над ув'язненими і мріє не просто взяти участь у страті, але й керувати нею. Ветмор впевнений у своїй вседозволеності та безкарності, оскільки є племінником дружини губернатора штату Луїзіана.

Від витівок Персі втомилася вся команда блоку «Е», тож Пол пропонує Персі угоду: Персі один раз керує стратою, а потім звільняється з в'язниці. Той погоджується. Незадовго перед стратою Білл лякає Персі. Делакруа сміється над Персі і той хоче помститися. Під час страти Персі допускає зумисну помилку, не намочивши водою губку і тим самим прирікаючи Едуарда Делакруа на жахливу смерть (той фактично згорів живцем, а не помер від розряду електрики). Крім того, Персі перед стратою повідомив засудженому погані новини про його мишеня, не давши Делакруа померти спокійно.

Через кілька днів, отримавши від Коффі надприродний імпульс, Персі втрачає глузд, вихоплює револьвер, всаджує шість куль у «Дикого Білла» та відправляється в психлікарню. Тим часом Еджкомб дізнається про невинність Коффі (як виявилося, дівчаток вбив Білл Вортон), але Коффі просить Еджкомба не перешкоджати страті, бо дуже втомився від жахів навколишнього життя.

Невдовзі після страти Коффі вся команда блоку «Е» звільняється та переводиться у в'язниці для неповнолітніх, щоб не страчувати злочинців, а запобігати їх появі.

У фіналі фільму ми знову бачимо будинок пристарілих, де головний герой розповідає, що Джон Коффі подарував йому прокляття — довге життя. У невеликому сараї неподалік від будинку пристарілих живе донині вже неабияк постаріле мишеня страченого Делакруа — містер Джинглс, якому головний герой носить їжу. Йому виповнилося вже 66 років. Пол показує містера Джинглса своїй приятельці Елейн Коннеллі[10].

Остання фраза, яку Пол вимовляє в фільмі:

Ми всі помремо. Без винятку. Але — Господи! — іноді Зелена миля здається такою довгою...[11]
Оригінальний текст (англ.)
We each owe a death, there are no exceptions, but sometimes, oh God, the Green Mile is so long...

У ролях

Художні особливості

Нагороди

Відмінності від книги

  • У книзі детальніше описано передісторію і наступні події, а саме за що були засуджені до смертної кари інші ув'язнені блоку смертників і як склалося подальше життя наглядачів.
  • Відсутні сюжетні лінії з працівником будинку пристарілих, Бредом Доуленом (дуже схожим за характером на Персі Ветмора) і з ув'язненим на прізвисько Президент.
  • Також у фільмі відсутні історії смерті дружини Пола і появи Джона; так як прибрали лінію Бреда Доулена; було виключено і смерть Містера Джинглса.
  • У книзі дія відбувається в 1932 році, а не у 1935.
  • У фільмі Джон Коффі як останнє бажання просить Пола показати йому кінофільм. В книзі цього немає.
  • У фільмі Джон Коффі «показує» Полу (за допомогою телепатії), хто насправді вбив дівчаток, а в книзі Пол самостійно веде розслідування.
  • У фільмі відсутня історія чорношкірої ув'язненої, яка вбила свого чоловіка, але була помилувана[13].

Цікаві факти

  • Ініціали Джона Коффі (J. C.), як писав сам Кінг, відповідають ініціалам Ісуса Христа (англ. Jesus Christ).
  • Стівен Кінг до самого кінця написання книги не міг визначитися, як закінчиться історія для Джона Коффі — чи залишиться він жити.
  • У фільмі знялись відразу 30 мишей, які грають Містера Джинглса. Всі миші були названі на честь акторів і членів знімальної групи.
  • Насправді в штаті Луїзіана електричний стілець став способом страти лише в 1941 році. В 1935 році, що значиться часом дії фільму, засуджених злочинців страчували шляхом повішення.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.