Том Генкс

Том Генкс народився 9 липня 1956 року в Конкорді, штат Каліфорнія. Його батько, Амос Мелфорд Генкс (1924—1992), був віддаленим родичем матері Авраама Лінкольна. Батьки розлучилися, коли хлопчикові було 5 років, і його виховував батько-кухар, сім'я не зупинялася довго на одному місці[6][7].

Том рано виявив цікавість до акторства, грав на шкільній сцені, потім вивчав акторське мистецтво в Каліфорнійському університеті, але надавав перевагу практиці в невеликій драматичній групі. Потім переїздів з місця на місце, грав шекспірівські ролі в різних театрах і нарешті отримав пропозицію знятися в телесеріалі "Нерозлучні друзі" (1980–1982), де його помітили і запросили у велике кіно. Це був «Сплеск» (1984), де йому довелося закохатися в русалку (Деріл Ганна), що заплила в бухту великого міста.

Комерційно невдалою виявилася велика робота Генкса у фільмі «Багаття марнославства» Брайана де Пальми (1990, за романом Тома Вульфа). Роль Шермана Маккоя, «господаря всесвіту», волл-стрітського фінансиста, життя якого відразу розбивається вщент через віроломство коханки (Мелані Гріфіт) і прудкість журналіста (Брюс Вілліс), критика відзначила як маловиразну, а фільм провалився в прокаті.

Після «Їхня власна ліга» (1992), для якої Генкс набрав вагу за допомогою морозива, йому почало щастити. У 1993 він зіграв дві безпрограшні ролі: батька-одинака в ліричній комедії «Несплячі в Сієтлі» (з Мег Райан), вмираючого від СНІДу молодого адвоката в драмі «Філадельфія» (1993), яка шокувала глядачів своїм фізіологічним реалізмом і принесла Генксу «Оскара». Коли його змарнілий, виснажений хворобою герой бродить по кімнаті, прикований до металевої стійки, на якій закріплена посудина з кров'ю, він схожий на тінь. Критики писали із захопленням, що Генкс ніби повторив акторський подвиг Де Ніро, коли заради переконливості створюваного характеру схуд на 10 кілограмів.

Наступного року, коли на екрани вийшов «Форрест Гамп», Генкс став справді тріумфатором. У класичній ролі аутиста, що проживає разом зі всією країною майже всю другу половину 20-го століття та зустрічається з безліччю харизматичних осіб, Том Генкс перетворився разом з своїм персонажем на справжнього національного героя. Отримавши за цю роботу «Оскар», Генкс став другим (після Спенсера Трейсі) актором, кому вручили цю нагороду двічі поспіль[8].

«Аполлон-13» (1995) Рона Говарда — історія невдалого польоту на Місяць, в якому маса людей проявила чудеса героїзму. Багато хто ходили дивитися цей фільм кілька разів в надії — а раптом долетять? Вперше надягаючи спеціальний «антигравітаційний» скафандр, Том Генкс сказав: «Мрія збулася, хлопці». Він прямо-таки злився зі своїм героєм, Джимом Ловелом (співавтором книги «Втрачений Місяць», за якою поставлений фільм). А знаменита фраза «Х'юстон, у нас проблеми» пішла в народ.

У фільмі «Зелена миля» у ролі Пола Еджкомба

Більше «Оскарів» Генксу не давали, однак відзначили безліччю громадських нагород за «Порятунок рядового Райана» (1998) Спілберга. Його гонорар за Сплеск склав 70 тисяч доларів. За «Історію іграшок» (1995) — 50 тисяч, а за «Історію іграшок — 2», (1999) тільки за голос — 5 млн.

У 1996 р. Том Генкс дебютував в кіно як режисер, знявши в підкреслено документальній манері історію молодіжного ансамблю, що розпався після свого першого хіта. «Те, що ти робиш» не став великим одкровенням, хоч і заслужив доброзичливу оцінку з боку критики.

Стрічка Стівена Спілберга «Врятувати рядового Раяна» (Saving Private Ryan, 1998), що стала одним з головних фільмів на врученні «Оскара», в черговий раз підкреслила популярність Генкса як драматичного актора.

У 1999 році актор зіграв головну роль у фільмі «Зелена миля» режисера Френка Дарабонта, за мотивами однойменного роману письменника Стівена Кінга. Актор у фільмі зіграв Пола Еджкомба — охоронця у в'язниці для смертників.

У 2000 році Том знявся у фільмі режисера Роберта Земекіса Вигнанець. Актор у фільмі зіграв Чака Ноланда, інспектора служби доставки FedEx, який після авіакатастрофи потрапляє на безлюдний острів. Під час зйомок цього фільму актор здійснив неймовірний «подвиг»: він спершу набрав кілька кілограмів, а потім завдяки строгій дієті схуд більш ніж на 10 кг[9], та сам Том говорив що це було того варте, він був задоволений роботою.

• Кавалер ордена Почесного легіону[10].
• «Оскар» (1993, 1994)
• «Золотий глобус» (1989, 1994, 1995, 2001)
• MTV Movie Awards (1994)

Незважаючи на свою величезну популярність в Штатах, Генкс не страждає зоряною хворобою і веде досить скромний спосіб життя, вважаючись в Голлівуді ідеальним чоловіком і батьком. Його ім'я практично не потрапляє на сторінки жовтої преси. Він одружений з актрисою Рітою Вілсон і виховує з нею двох дітей — Честера і Трумена. Також у нього є донька і син від першого шлюбу (з Самантою Льюїс)[11]. Син Колін теж актор.

Том Генкс перед одруженням з Рітою Вілсон вирішив прийняти православ'я і є парафіянином Константинопольської православної церкви[12].

У грудні 2019 року Генкс отримав грецьке громадянство. Свій грецький паспорт актор разом із дружиною отримали тільки в серпні 2020 року[3].

А ще він колекціонує друкарські машинки і друкує невеликі твори, не користуючись при цьому комп'ютером[13].

У березні 2020 року Том Генкс повідомив у своєму твіттері,[14] що він з дружиною захворів на коронавірус. На той час вони перебували в Австралії і їм було по 63 роки.[15] Вони перебувають в ізоляції, і за їхніми словами почувають себе нормально, дотримуються всіх вказівок лікарів.[16]

Їхні симптоми не надто серйозні (втома, болі в тілі, озноб, невелика температура)[17].

16 березня їх виписали із госпіталю.[18]