Зеленко Катерина Іванівна

Народилася 14 вересня 1916 року в селі Корощине (нині Олевського району Житомирської області). Українка. Однак росла дівчина хоч і на етнічній українській землі — проте на території Росії — її сім'я переїхала до Курська. Закінчила 7 класів неповної середньої школи № 10 міста Курська. З переїздом матері до Воронежа поступила в Воронезький авіаційний технікум.

У жовтні 1933 року закінчила Воронезький аероклуб і по комсомольській путівці потрапила до 3-ї Оренбурзької військової авіаційної школи льотчиків і льотчиків-спостерігачів імені К. Є. Ворошилова. У грудні 1934 року з відзнакою закінчила авіашколу і була спрямована до Харкова у 19-у легку бомбардувальну авіаційну бригаду. Поряд зі службою в бригаді випробовувала літаки і авіаційне обладнання. За 4 роки освоїла 7 типів літаків.

Учасниця радянсько-фінляндської війни 1939—1940 років (єдина жінка серед льотчиків). Воювала у складі 3-ї ескадрильї 11-го легкого бомбардувального авіаційного полку (ВПС 8-ї армії). Зробила 8 бойових вильотів на Р-Z на бомбардування фінських військ. Знищила артилерійську батарею і склад боєприпасів противника, за що нагороджена орденом Червоного Прапора. Потім як льотчик-інструктор брала участь у перенавчанні керівного складу семи авіаційних полків на новий літак Су-2.

На фронтах німецько-радянської війни з першого її дня. Зробила 40 бойових вильотів (в тому числі вночі), брала участь у 12 повітряних боях з винищувачами супротивника.

В одному з бойових вильотів в липні 1941 року група бомбардувальників під її командуванням в районі міста Пропойськ знищила 45 танків, 20 автомобілів, до батальйону солдатів противника і без втрат повернулася назад.

12 вересня 1941 здійснила 2 бойових вильоти на розвідку. У другому вильоті її Су-2 був пошкоджений. Після обіду надійшло повідомлення про те, що німецькі танки прорвали фронт. Потрібно було терміново розвідати обстановку в районі Ромен — Ніжина — Прилуки — Пирятина — Лубен. Зеленко разом з льотчиком-спостерігачем лейтенантом М. Павликом вилетіла на літаку заступника командира полку А. І. Пушкіна в парі з екіпажем капітана Лебедєва. Під час повернення з завдання в районі міста Ромни їх атакували 7 ворожих винищувачів Bf-109. Радянські льотчики прийняли нерівний повітряний бій, але в хмарах втратили один одного. Незабаром літак Лебедєва був підбитий і він вийшов з бою. Зеленко залишилася одна проти семи ворогів. Німці взяли її літак в кільце. Як тільки один з них опинився в прицілі, Зеленко натиснула гашетку. «Мессершмітт» загорівся і пішов до землі. Але і Су-2 був підбитий, обидва члени екіпажу отримали поранення, а у Павлика, до того ж, скінчився боєзапас. Зеленко наказала йому покинути літак, а сама продовжила вести бій. Незабаром і в неї патрони скінчилися. Тоді вона атакувала німця влобову. Від удару крилом по фюзеляжу «мессершмітт» розламався навпіл, а Су-2 вибухнув, при цьому льотчиків викинуло з кабіни. Уламки обох літаків впали на землю біля села Анастасівка Сумської області.

Тіло Катерини Зеленко було виявлено місцевими жителями М. Хоменком, А. М. Марченком, І. Сильченком, В. Петриченком, М. Бутком, С. Баликіним і упізнано по комсомольському квитку № 7463250, орденській книжці та посвідченню особи. У полк вони повідомити не встигли, тому що на наступний день село захопили німці. Спочатку пілотів поховали в центрі села Анастасівка. Після війни її останки були перевезені в місто Курськ.

Її чоловік — командир 4-ї ескадрильї того ж полку Павло Ігнатенко — загинув у повітряному бою в 1943 році.

• Герой Радянського Союзу (5 травня 1990, посмертно) — за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років
• Орден Леніна (грудень 1941, посмертно)
• Орден Червоного Прапора (1940)

• У 1971 році на місці загибелі К. І. Зеленко було проведено розкопки. На глибині трьох метрів були виявлені частини її літака, а за декілька кілометрів від цього місця уламки Bf-109 зі слідами таранного удару. Жителями Анастасівки на місці падіння літака Каті Зеленко був встановлений обеліск
• У Курську Катерині Іванівні споруджено пам'ятник і меморіальну дошку на будинку, де вона жила в дитячі роки.
• У Берестовці, де знаходився аеродром і звідки вона пішла у свій останній бойовий виліт, встановлено пам'ятник.
• Мала планета Сонячної системи, відкрита астрономом Кримської астрофізичної обсерваторії Т. Смирновою, на її честь названа Катюша.
• Її ім'я носили: морське судно, вулиці в Курську, Воронежі, Сумах, школи і піонерські дружини.
• Її комсомольський квиток довгий час зберігався у вчительки Анастасівської школи А. М. Марченко, а потім був переданий в Оренбурзьке вище льотне військове авіаційне Червонопрапорне училище льотчиків імені І. С. Полбіна.
• Музеї льотчиці були створені в с. Анастасівка і в курській школі № 10, в якій вона вчилася.

• Біографія К. І. Зеленко на сайті «Герои страны» (рос.)
• Зеленко Екатерина Ивановна (рос.)