Земля Мак-Робертсона
Земля Мак-Робертсона (англ. Mac. Robertson Land) — частина території Східної Антарктиди, що лежить на південь від узбережжя між затокою Вільгельма Скоресбі і мисом Дарнлі, між 60° і 73° східної довготи і омивається на півночі морем Співдружності.
Земля Мак-Робертсона | ||||
Карта | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Координати | 70°00′ пд. ш. 65°00′ зх. д. | |||
Включає | Берег Ларса Крістенсена, Берег Моусона | |||
Географічні об'єкти | Шельфовий льодовик Еймері, Гори Принс-Чарльз, Боброве озеро | |||
Акваторія | Індійський океан | |||
Найвища точка | Мензис - 3355 м | |||
Материк | Антарктида | |||
Територіальні претензії | Австралійська антарктична територія | |||
Полярні станції | Моусон, Союз, Дружня-4 |
Потужність льоду в центральній частині території становить понад 2000 м. У прибережній смузі багато ділянок, вільних від льодовикового покриву, на півдні — великий гірський район (гори Принс-Чарльз).
Земля Мак-Робертсона була відкрита в 1930 році британсько-австралійсько-новозеландською експедицією (англ. BANZARE, 1929-1931 рр.) під керівництвом Дугласа Моусона і названа на честь австралійського підприємця, який був спонсором експедиції. [1] З 1954 року тут діє австралійська наукова станція Моусон.
З 1965 року радянські антарктичні експедиції почали геологічну роботу в горах Принс-Чарльз, зрештою створивши базу, станцію Союз, на східному березі озера Бівер на північних схилах гір Принс-Чарльз.