Мелітополь

Меліто́поль (від грец. Μελιτοπόλη — «медове місто») — місто в Україні, адміністративний центр Мелітопольського району Запорізької області, розташований на річці Молочній, біля Молочного лиману, що прилягає до Азовського моря. Населення — майже 150 тис. мешканців.

Мелітополь
Герб Мелітополя Прапор Мелітополя
Основні дані
Країна  Україна
Область Запорізька область
Район Мелітопольська міська рада
Код КАТОТТГ: UA23080070010092407
Засноване 1784 (238 років)
Населення ▼ 149 926 (01.01.2021)[1]
Площа 49.66 км²
Густота населення 3083 осіб/км²
Поштові індекси 72300—324
Телефонний код +380-619(2)
Координати 46°50′25″ пн. ш. 35°21′32″ сх. д.
Висота над рівнем моря 38 м
Водойма р. Молочна
Міста-побратими Брів-ла-Гайард (Франція), Слівен (Болгарія), Горі (Грузія), Пуховицьий район (Білорусь), Кедайняйський районний муніципалітет (Литва), Борисовський район (Білорусь)
День міста остання субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Мелітополь
До обл./респ. центру
 - фізична 106 км
 - залізницею 112 км
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - залізницею 770 км
 - автошляхами 641 км
Міська влада
Адреса 72312, Запорізька область,
м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 5
Вебсторінка Мелітопольська міська рада
Міський голова Федоров Іван Сергійович

Мелітополь у Вікісховищі

Карта
Мелітополь
Мелітополь

До 1816 року називалося Киз-Яр , до 1842 року — Новоолександрівка, пізніше також вживалися українські назви Мелітопіль[2][3], Мелитопіль[4].

У місті розташована залізнична станція Мелітополь — транзитний пункт дорогою до Криму. Поблизу міста розташована природна пам'ятка «Кам'яна Могила».

Ювілейна монета НБУ присвячена звільненню Мелітополя від німецьких військ
Монета «70 років визволення Мелітополя»
Логарифмічний графік динаміки населення Мелітополя (червоним відрізком показане населення слободи)
Музична школа в Мелітополі
Фонтан в міському парку
Центральна площа Мелітополя

Географія

Місто Мелітополь — великий та багатогалузевий промисловий центр, розташований на правому березі річки Молочної. Загальна площа зелених насаджень 2,2 тис. га.

Близько 70 % території міста розташоване на вододілі з середніми висотами 34—40 м, решта — на крутому схилі долини річки Молочна. У 1920-30 роках обговорювалася та досліджувалася можливість створення у Мелітополі морського порту[5]. Територія міста та району розташована в основному в межах Причорноморської низовини. Її поверхня — плоска низовинна рівнина, знижуються з півночі на південь, де вона крутим (висотою до 20 м) приступом обривається на березі Азовського моря. На північному сході в межі краю заходять відроги Приазовської височини з позначками абсолютних висот від 150 до 250 і більше метрів над рівнем моря.[6]. На території міста є дві чималі балки — Кизиярська та Піщанська[7].

За 10 км на північ від Мелітополя розташований державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила». На території району Юрівка був розташований Мелітопольський курган.

У 2021 році в дуже короткі строки був розроблений проєкт благоустрою щодо встановлення нових меж міста Мелітополь. Цим документом передбачено, що площа міста збільшиться майже на 1 793 га і складе 6 039 гектарів. Останній раз межі Мелітополя затверджувалися у 1965 році. На той час площа міста Мелітополь становила 4 966 гектарів. Без будь-яких поважних причин у 1990-х роках площа міста Мелітополь була змінена та зменшена на 729 гектарів і ці розбіжності тривалий час були причиною певних проблем при вирішенні земельних питань. Розширення меж міста планується за рахунок земель суміжних територіальних громад Мелітопольського району: це Семенівська громада — 742 гектари, Новинська громада — 315 гектарів, Констянтинівська громада — 8 гектарів і збільшення на 729 гектарів за рахунок усунення розбіжностей між затвердженими межами міста у 1965 році та даними Державної статистичної звітності[8].

Клімат

Основною рисою кліматичних умов міста є спекотне літо, помірно холодна зима і недостатнє зволоження. Середньомісячна температура повітря липня — +29 °C. Тривалість літнього періоду, коли середньодобова температура перевищує 15 °C, становить 126—138 днів. Середньомісячна тем

пература січня — −4 °C. Абсолютний мінімум сягає −30 °C. Середньорічна сума опадів становить 400 мм і коливається від 350 до 450 мм.

Ґрунтовий покрив на території вододільної частини міста представлений супіщаними і піщано-середньосуглинистими ґрунтами чорноземного типу, які формуються на давній терасі, на давньоалювіяльних відкладах.

Історія

На околицях міста височить чимало курганів. У так званому Мелітопольському кургані виявлено 2 скіфські поховання (IV ст. до н. е.). У них, окрім речей побуту (11 амфор), знайдено понад 3,5 тис. прикрас із золота, у тому числі золоту оббивку сагайдака із зображенням сцен із грецької міфології. У Кизиярській балці виявлено сармато-аланське поховання (IV ст. до н. е.), де знайдено залізні вудила, бронзове дзеркало та інкрустовану коштовним камінням золоту діадему.

Про місцевість, де розташоване сучасне місто, є відомості в «Книге Большому Чертежу» (1627 рік). У ній згадується, що тут від Муравського шляху, який проходив уздовж правого берега річки Молочної, біля броду відгалужувався Ізюмський шлях. Під час російсько-турецької війни 1735—1739 рр. поблизу цієї переправи (Овечий брід) загін запорізьких козаків курінного отамана Микити Мойсеєва розбив Калмицький улус.

Місто було засноване у 1784 році. Перші згадки про місто припадають на 1769 рік, коли тут споруджено редут, у якому служили запорозькі козаки. Від 1842 р. належить до ряду міст і названий Мелітополем (із давньогрецької (ἡ) Μελιτόπολις, себто «Медове місто», з τὸ μέλιτος (то ме́літос) — «мед», і ἡ πόλις (ге по́ліс) — «місто»). Попередні назви міста: Кизил-Яр (із тюркської قیزل يار — кир. Къизил Яр — «червоний берег») до 1816 року, Новоолександрівка (Новоолександрівська слобода) до 1842 року.

У середині 1780-х років поблизу Овечого броду почали селитися сім'ї козаків, що перебували в караулі, вільнонаймані, які обслуговували військовий поштовий пост, відставні солдати і переселенці, що прямували до Криму в пошуках кращої долі.

1816 року тут уже проживало близько 200 чоловік. Далі населення зростало переважно за рахунок нових переселенців. Так, у 1838 року лише державних селян, переселених із різних губерній України і Росії, було 2130 чоловік.

Від 7 січня 1842 року село Новоолександрівка належить до ряду міст і названа Мелітополем — за найменуванням повіту, центром якого він став.

Впродовж 1842—1923 років місто було центром Мелітопольського повіту Таврійської губернії.

Напередодні реформи 1861 року Мелітополь був типовим провінційним містечком. Населення його становило 5,3 тис. чоловік, у тому числі 43 чоловіка належало до дворянського стану, 25 — до духовного, 1346 — купецького; 1008 було міщан, 2474 — державних селян і понад 200 — військовослужбовців. Три п'ятих жителів міста займалися сільським господарством. У місті не було брукованих вулиць. Базарний майдан потопав у багнюці. Тут діяли 67 крамниць, багато товарних складів, 9 винних льохів, горілчані лавки, кав'ярні, харчевні тощо.

Впродовж 1870—1880 років у Мелітополі почало розгортатися виробництво сільськогосподарських машин, розвивалася борошномельна та харчова промисловість. На початку 1880-х років брати Классени відкрили невеличкий завод, який випускав жниварки, віялки, букери. Заснований тоді ж завод Голубчина виробляв обладнання для млинів, лагодив парові двигуни тощо. Став до ладу паровий млин братів Классенів та Нейфельда. Наприкінці XIX ст. у місті налічувалося близько 30 невеличких промислових підприємств. Проте Мелітополь розвивався переважно як торгове місто. Цьому сприяло прокладення у 1870-х роках Лозово-Севастопольської залізниці. Найбільшого значення набула торгівля хлібом, шкірою, вовною та іншими продуктами сільського господарства. У Мелітополі укладалися також торговельні угоди про експорт великих партій пшениці; діяли міський громадський банк, товариство взаємного кредиту, відділення Азово-Донського комерційного банку, торговельне кредитно-ощадне товариство, державна скарбниця, багато складів оптової торгівлі.

Наприкінці XIX століття в Мелітополі налічувалося понад 16 тис. жителів, у тому числі 410 дворян, 42 особи духовного стану, 368 купців, 8037 міщан, 2763 військовослужбовців і 4136 селян. До міщан належали й робітники.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3473 жителі міста[9].

6 жовтня 1941 року внаслідок швидкого німецького наступу радянські війська покинули Мелітополь. Радянська влада повернула контроль над містом 23 жовтня 1943 року.

Населення

Станом на 1 січня 2021 року року населення Мелітополя становить 149926 осіб — місто є одним із 50 найбільших в Україні. Під час останнього перепису, який пройшов у 2001 році, населення Мелітополя становило 160352 особи[10], а під час перепису в 1989 році — 173385.[11]

Місто переживало бурхливе зростання населення наприкінці XIX століття, про що свідчать архівні дані[12]:

Рік Населення Рік Населення Рік Населення Рік Населення
1815 1 160 1872 6 524 1902 16 993 2015 156 000
1816 1 493 1885 12 774 1904 17 726 2017 154 992[13]
1838 2 130 1884 12 516 1905 16 685 2018 153 992[13]
1845 2 385 1886 13 672 1906 15 582 2019 153 112[13]
1851 3 098 1887 13 832 1907 16 040 2021 149 926
1852 3 125 1887 13 832 1908 17 175
1853 3 411 1888 14 326 1909 17 601
1856 3 687 1889 14 604 1910 18 519
1859 4 594 1890 14 661 1911 21 587
1861 5 282 1893 15 539 1912 22 022
1862 5 555 1894 15 817 1959 94 670
1863 5 865 1895 19 533 1970 136 860[14]
1865 5 892 1896 19 731 1979 160 664[15]
1867 5 864 1897 15 489 1989 173 385
1869 6 153 1899 16 168 2001 160 352
1871 6 340 1900 16 624 2010 157 600

Етнічний склад

У Мелітополі проживають представники близько ста національностей, найчисленнішими національними меншинами є росіяни, болгари, вірмени, караїми, кримські татари, німці та греки.

Національність 1897[16] 1970 1979 2001
Українці 8,8 45,8 44,8 55,1
Росіяни 42,8 46,5 48,3 38,9
Болгари 0,6 2,3 2,3 1,8
Євреї 40,1 1,6 1,1
Білоруси 0,2 1,1 1,0 0,8
Татари 0,9 0,8 1,0
Вірмени 1,3 0,1 0,3
Греки 0,4 0,3 0,2
Поляки 0,7 0,2 0,2
Німці 1,2 0,2 0,2
Цигани 0,2 0,1 0,1
Молдовани 0,1 0,1 0,1
Чехи 0,1 0,1 0,1
Албанці 0,1 0,1

Мовний склад
Мовний склад населення (2001)[17]
українська моваросійськабілоруська
20,42 % 78,14 % 0,23 %


березня 2008 року Мелітополь є представником України у міжнародній програмі «Інтеркультурні міста», яка об'єднує 21 місто з усієї Європи[18]. Ця програма, що перебуває під керівництвом Ради Європи, має на меті налагодження та підтримання діалогів між нацменшинами і владою, встановлення доброзичливих зносин між самими меншинами.

Релігія

Список не повний.

Християнська унія
  • Парафія Різдва Пресвятої Богородиці (вулиця Осипенка, 83)
  • Парафія Успіння Святої Анни (вулиця Інтеркультурна, 297)
  • Католицький Храм Успіння Пресвятої Діви Марії та Святого Архангела Михаїла (проспект 50-річчя Перемоги, 31/1)

Протестантизм
  • Церква євангельських християн «Благодать» (вулиця Героїв України, 3)
  • Вільна церква євангельських християн «Джерело Життя» (вулиця Ломоносова, 175)
  • Церква Адвентистів Сьомого Дня (вулиця Гетьманська, 87)
  • Мелітопольська християнська церква (раніше — «Новає Пакалєніє») (вулиця Інтеркультурна, 1)

УПЦ (МП)
  • Собор Олександра Невського (вулиця Олександра Невського, 5)
  • Храм Великомученика Георгія. Нижній ярус є храмом Мучениць Віри, Надії, Любови та матері їх Софії (проспект 50-річчя Перемоги, 36)
  • Свято-Троїцький храм (вулиця Ломоносова, 176)
  • Храм святих Кирила і Мефодія (вулиця Олександра Невського, 24)
  • Храм Андрія Первозваного (вулиця Михайла Оратовського, 273/1)
  • Храм святої Великомучениці Катерини (проспект Богдана Хмельницького, 83/2)
  • Храм Праведного Іоанна Кронштадського (вулиця Академіка Корольова, 133В)
  • Храм Мучениці Тетяни (вулиця Університетська, 47)
  • Храм Преподобного Серафима Саровського (вулиця Петра Дорошенка, 53/1)
  • Храм Успіння Пресвятої Богородиці (вулиця Володимира Тимошенка, 2/1)
  • Храм Великомученика Пантелеймона (вулиця Кізіярська, 55/2)
  • Храм Святителя Миколая (вулиця Брів-ла-Гайярд, 19)
  • Храм Ікони Божої Матері «Пом'якшення злих сердець» (вулиця Олександра Невського, 81)
  • Каплиця Святителя Луки Кримського (проспект Богдана Хмельницького, 46/1)
  • Храм Свято-Савинського чоловічого монастиря (вулиця Монастирська, 45)

ПЦУ
  • Храм святих апостолів Петра і Павла.
  • Храм святого апостола Андрія Первозваного.
    Колишня синагога
    Фестиваль "Віра. Надія. Любов"
  • Храм святих рівноапостольних Кирила і Мефодія;

Іслам
  • Незалежна мусульманська релігійна громада «Аль-Іман» (вулиця Інтеркультурна, 4/1)
  • Мусульманська релігійна громада «Ар-Раян» (вулиця Івана Франка, 1/24)
  • Духовне управління мусульман Криму. Мусульманська релігійна громада «Іттіфак»
  • Мелітопольська мусульманська релігійна громада «ІРАДЕ»

Юдаїзм
  • Мелітопольська юдейська ортодоксальна релігійна громада (вулиця Інтеркультурна, 45/1)

Економіка

Промисловість

Економічний потенціал Мелітополя представлений машинобудуванням, харчовою та легкою промисловостями. Так, у місті діє близько 75 підприємств машинобудування, найбільшими є:

У приміській зоні розташоване потужне підприємство металообробки "Мелітопольський завод «Автоколірлит».

У галузі харчової промисловості працюють «Мелітопольський м'ясокомбінат», хлібозавод, кондитерська фабрика «Фантазія». У місті розташовані два виробництва компанії «Олком» — «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та "Мелітопольський молокозавод «Олком».

Після кризи 1990-х років деякі підприємства зазнали банкрутства («Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня», виробниче об'єднання «Старт»[19]) або перебувають у невизначеному стані (лікеро-горілчаний та консервний заводи). В аналогічній ситуації побував Мелітопольський пивоварний завод, але завдяки інвесторам він залишився в роботі.

Транспорт

У Мелітополі перетинаються дві євромагістралі: E58 Одеса — Новоазовськ (у межах України М14) та E105 Харків — Сімферополь (у межах України М18). Саме через це у місті є проблема високої напруженості руху на відрізках, де проходять транзитні автошляхи. Тому у планах міської влади збудувати об'їзну дорогу, яка б з'єднала автошляхи М14E58 та М18E105 поза містом і суттєво знизила автомобільний трафік у його межах[20].

Автобусний транспорт

Нині міським транспортом в Мелітополі є виключно маршрутні таксі, що курсують на 34 маршрутах та сполучають основні райони міста. Час роботи маршрутних таксі — приблизно з 05:00 до 00:30. За радянських часів містом курсували автобуси Ікарус, ЛіАЗ, ЛАЗ, ПАЗ на 25 маршрутах.

Наприкінці 1980-х років було розпочато будівництво міської тролейбусної мережі та депо, але після розпаду СРСР будівництво так і не було завершене.

У місті діють дві автобусні станції: приміська, яка сполучає місто із населеними пунктами Мелітопольського і сусідніх районів та міжміська, з якої курсують автобуси у напрямку Запоріжжя, Енергодара, Бердянська, Маріуполя, Миколаєва, Одеси, Херсона тощо.

  • Автостанція № 1
  • Автостанція № 2

Залізничний транспорт

Мелітополь — важлива станція Придніпровської залізниці на шляху до Криму.

До 26 грудня 2014 року через залізничну станцію Мелітополь прямувал близько 80 % усіх поїздів кримського напрямку, тому місто має неофіційне прізвисько «ворота до Криму». В середньому за добу через станцію проходило 55 пасажирських поїздів.

Залізницею місто сполучається практично з усіма регіонами України. Через станцію Мелітополь прямують поїзди у напрямку Запоріжжя, Дніпра, Харкова, Києва, Львова, Тернополя, Хмельницького, Вінниці, Рівного, Луцька, Ковеля та інших міст. Влітку, під час курортного сезону, призначаються поїзди до станцій Генічеськ, Івано-Франківськ.

  • Вокзал станції Мелітополь
  • Панорама станції
  • Поїзд на станції Мелітополь
  • Палац залізничників

Приміські поїзди сполучають місто із Запоріжжям, Дніпром, Генічеськом, Нововеселою, Токмаком, Верхнім Токмаком.

Повітряний транспорт

На північ від Мелітополя розташований Мелітопольський військовий аеропорт, який нині використовується виключно для перевезення вантажів. Парк літаків складається з вантажних Іл-76.

У 2011 році 25-тою військово-транспортною авіаційною бригадою[21], яка дислокується у «військовому містечку», у рамках операції «Північний сокіл» було здійснене перевезення 600 тон пального до арктичної станції «Норд» на острів Ґренландія[22].

Мелітопольський муніципальний басейн

Соціальна інфраструктура

Комунальне господарство

У Мелітополі працює 17 комунальних підприємств, які працюють у сфері послуг та житлово-комунальному комплексі. Серед усіх підприємств є й такі, що перебувають на межі закриття чи їх доля ще не вирішена.

У житлово-комунальному господарстві міста Мелітополь нараховується 890 житлових будинків загальною площею 1699,3 тис. м². У комунальній власності перебуває 335,9 км вулично-дорожніх мереж, у тому числі 162,4 км — із твердим покриттям; 27 мостів, у тому числі 17 пішохідних; 8,3 га квітників та газонів загального користування; 295,1 км мереж зовнішнього освітлення.[6]

Послуги з водопостачання та водовідведення надаються комунальним підприємством «Водоканал». Протяжність міської мережі водопостачання — 396,8 км. Кількість артезіанських свердловин — 52 одиниці, кількість насосних станцій водопостачання — 100 одиниць (8 станцій, що качають по 800 м³ води на годину, 92 — від 8 м³ до 180 м³).

У 2011 році прибутки всіх комунальних підприємств міста становили 1 млн 807 тис. ₴[23].

Мелітопольський пологовий будинок

Медицина

Докладніше: Інформація про мережу лікувальних закладів Мелітополя

У Мелітополі функціонує два муніципальних Центри первинної медико-санітарної допомоги, міська стоматологічна поліклініка, Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги (лікарня №1, лікарня №2, інфекційна лікарня, дитяча лікарня, лікувально-діагностичний центр), міський пологовий будинок, Центр лікувально-діагностичної та лабораторної медичної допомоги, Медичний центр комплексної реабілітації.

Також на території міста розташовані медичні заклади обласного підпорядкування: Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр, центр служби крові, заклад з надання психіатричної допомоги[24], онкологічний диспансер, відділення екстреної медичної допомоги та Мелітопольський міський відділ державного лабораторного центру Міністерства охорони здоров`я  України.

У штаті медичного персоналу є заслужені лікарі України, кандидати медичних наук. Матеріально-технічна база лікувальних закладів міста постійно поповнюється за рахунок бюджетів різних рівнів і грантових програм. У Мелітополі функціонує ряд муніципальних програм, спрямованих на поліпшення здоров'я дітей, пацієнтів з нирковою недостатністю, ветеранів війни та праці, поліпшення умов перебування хворих в лікувально-профілактичних установах.

Освіта
Таврійський державний агротехуніверситет ім. Дмитра Моторного

Докладніше: Мережа освіти міста Мелітополя

Місто має розгалужену мережу закладів дошкільної та загальноосвітньої освіти: навчання проводиться у 20 школах (із них 3 гімназії, 1 навчально-виховний комплекс та 1 вечірня школа), а для дошкільнят відкрито 26 дитячих садків.[25][26]

Існує Центр позашкільної освіти (розвиток технічної творчості учнівської молоді, еколого-натуралістичне виховання, туристсько-краєзнавча та дослідницько-експериментальна діяльність)  та  Палац творчості дітей та юнацтва (художньо-естетичний розвиток особистості).

Середньо спеціальну освіту надають 11 закладів міста, зокрема:[27]

Вищу освіту в Мелітополі можна здобути у двох закладах освіти (обидва IV рівня акредитації): у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького та Таврійському державному агротехнологічному університеті імені Дмитра Моторного.

ЗМІ

Періодичні видання: укр. Мелітопольський краєзнавчий журнал

Екопарк "Садстанція"
Телебачення

"Телерадіокомпанія Мелітополь"

МТВ+

Культура, дозвілля та спорт

Парки і сквери

На території міста є чотири парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: загальнодержавного значення — «Новоолександрівський парк» (колишня назва - парк культури та відпочинку ім. Горького) та місцевого значення: «Парк біля залізничної станції», «Лісопитомник» і «Парк зрошувального садівництва» (на його території розташований "Екопарк"). Також у місті є ботанічна пам'ятка природи — «Дуб черешчатий» на території «Парку біля залізничної станції».

У передвоєнні роки (1937—1941) в Мелітополі існувала дитяча залізниця, яка розташовувалася у міському парку культури і відпочинку, який тоді носив ім'я Лазаря Кагановича.

Місце поховання А.Корвацького у черешневих садах

Пам'ятники

5 червня 2015 року в Мелітополі за 2 години комунальники демонтували три пам'ятники Леніну — за рішенням сесії міськради[28].

Стадіон "Спартак" ім. Олексенка

Спорт
Муніципальна спортивна школа № 3

Мелітополь завжди був, є і залишається одним із найспортивніших міст Запорізької області та України, де культивуються і розвиваються більш ніж 30 видів спорту. Всіма видами фізичної культури і спорту в місті систематично займаються 22,9 тис. осіб — жителів різного віку, професійної діяльності і соціального статусу. У спортивних секціях міста займаються 7,5 тис. осіб. 15,4 тис. осіб відвідують секції спортивно-оздоровчої спрямованості.

Щорічно в місті проводяться понад 100 спортивно-масових заходів, в тому числі відкриті, до участі в яких запрошуються спортсмени з інших міст і країн. Серед відомих змагань: відкриті турніри з гандболу, художньої гімнастики, шахів та шашок. У Мелітополі розташована унікальна Шахова школа, у 2020 році відкрито перший в історії міста водно-спортивний комплекс.

У місті добре розвинений дитячий та юнацький спорт: діють дві спортивні школи та велика кількість клубів. Високих результатів мелітопольська молодь досягає, наприклад, у бойових видах спорту та єдиноборствах: у боксі, боротьбі, кікбоксингу, кіокушинкай-карате. У спорткомплексі «Моторного заводу» базується флорбольна команда «Скала» — чемпіон України та учасник міжнародних турнірів.

Професійний спорт у Мелітополі асоціювався, перш за все, зі спортивним клубом «Олком», до лав якого входила футбольна команда «Олком», команди з боксу та багі. Однак на початку 2011 року через скрутну економічну ситуацію, утримувач спортивного клубу підприємство «Олком» оголосив про відмову від спонсорства — це фактично означало ліквідацію клубу. Футбольну команду прийняло підприємство «Мелітопольська черешня», і тепер вони виступають саме під цією назвою. Позбавлена місця у Другій лізі, команда брала участь у чемпіонаті Запорізької області й стала чемпіоном 2011 року.

28 грудня 2021 року в рамках програми «Велике будівництво» у Мелітополі відкрита «Льодова-Арена». Новий спортивний об'єкт значно сприяє спортивній інфраструктурі Запорізької області, зокрема тут є можливість проводити тренування з зимових видів спорту[29][30].

Відомі люди

Уродженці
Флорбольна команда «Скала»
Дмитро Донцов
Євген Хачеріді

Персоналії, пов'язані з містом
Сквер "Слівен"

Міста-побратими

Згідно з інвестиційним порталом Мелітополя містами-побратими є:[34]

Цікаві факти
  • На честь Мелітополя в різні часи було названо чотири кораблі[35].

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  3. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
  4. Адміністраційна Мапа Української Соц. Рад. Республіки: Січень 1922 р. / Народ. Комісаріят Внутр. Справ ; уклад. С. Хургін. — 1:1 680 000 ; 40 в. у 1 дюймі. — Харків. — 1 к. : кольор., табл. адм. поділу, штемпель
  5. Полухина Т. В Мелитополь — морской порт? // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 81-83
  6. Інвестиційний паспорт міста Мелітополь Запорізької області. Архів оригіналу за 13.01.2014. Процитовано 29.03.2012.
  7. Алексеев А. Н. Песчанская балка // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 13, с. 27-35(рос.)
  8. Площу Мелітополя планують розширити на понад 1700 гектарів
  9. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  10. Мелітополь. Облікова картка на сайті Верховної Ради. Архів 2001 року[недоступне посилання з квітня 2019]
  11. Всесоюзная перепись населения 1989 г.
  12. Борис Михайлов. «Мелитополь: природа, археология, история». Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 24 березня 2012.
  13. Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. — Київ, 2019.
  14. Всесоюзная перепись населения 1970. Таблица 1 с. РГАЭ. Ф 1562. Оп. 336. Д. 3831-3838
  15. Всесоюзная перепись населения 1979. Таблица 1 с. РГАЭ. Ф 1562. Оп. 336. Д. 5943-5951
  16. Динаміка національного складу населення Мелітополя (1814—1917 рр.)
    Етнічна приналежність жителів Російської Імперії при проведенні перепису не фіксувалася. У цьому випадку подано розподіл населення міста за рідною мовою
  17. Банк даних Державної служби статистики України Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine. (укр.)
  18. Intercultural cities: governance and policies for diverse communities
  19. Сакун В. В.Куда ты делся, наш завод?//Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2019, № 14, с. 77-80
  20. Про затвердження переліку об'єктів будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення у 2012 році та обсягів бюджетних коштів для їх фінансування
  21. 25-й гвардійський військово-транспортний авіаційний полк
  22. Українські льотчики перевезли 600 тонн пального до Гренландії
  23. 1,8 млн грн — прибуток КП за 2011 рік
  24. Телефонний довідник системи МОЗ: Запорізька область
  25. Міське управління освіти. Дошкільні навчальні заклади. Загальна середня освіта
  26. Міське управління освіти. Дошкільні навчальні заклади
  27. Коледжі, технікуми, училища, ліцеї в Мелітополі
  28. В Мелітополі демонтували відразу трьох Ленінів
  29. Як виглядає Льодова-Арена (фото, відео)
  30. Відкриття льдової арени в Мелітополі (фото) // Перший Запорізький, 2021-12-29
  31. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2007. Процитовано 2 червня 2009.
  32. Книга пам'яті
  33. Хто зі знаменитостей народився в Мелітополі (фото)
  34. Города-побратимы Мелитополя. www.invest-melitopol.gov.ua (пол.). Процитовано 31 липня 2017.
  35. Хлопотов С. Я. Имя на борту // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 13, с. 71-74(рос.)

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.