Золоте правило моралі

Золоте правило моралі — максима з приблизним формулюванням:

Як хочете, щоб люди вчиняли відносно вас, так і ви чиніть відносно них

Концепція правила характерна для більшості стародавніх релігій, однак сам термін «золоте правило моралі» у стародавніх текстах не зустрічається і виник пізніше.

Перші згадки про золоте правило моралі датуються серединою 1 тисячоліття до н. е. Це правило зустрічається в «Махабхараті», у висловлюваннях Будди, в «Одіссеї» Гомера і «Історії» Геродота. Конфуцій вчив «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»[1].

У Біблії золоте правило моралі згадується в апокрифічній книзі Товита (Тов. 4:15) і двічі в Євангелії при викладі Нагірної проповіді (Лк 6:31; Мт 7:12). «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки»[2].

Види золотого правила

Як прояв деякого загальнофілософського і морального закону, золоте правило в різних культурах може мати різні види. Вченими і філософами були зроблені спроби класифікувати форми золотого правила за етичними або соціальними ознаками.

Мислитель Християн Томазій виділяє три форми «золотого правила», розмежовуючи сфери права, політики і моралі, називаючи їх відповідно принципами права (justum), пристойності (decorum) і поваги (honestum):

  • принцип права вимагає, щоб людина не робила нікому іншому того, чого він не бажає, щоб інший зробив йому;
  • принцип пристойності полягає в тому, щоб робити іншому те, чого він бажає, щоб інший зробив йому;
  • принцип поваги передбачає, щоб людина діяла так, як він хотів би, щоб ставилися інші.

Можна помітити два аспекти правила:

  • негативний (який заперечує зло) «не роби…»;
  • позитивний (який стверджує добро) «роби…».

Російський філософ В. С. Соловйов називав перший (негативний) аспект «золотого правила» «правилом справедливості», а другий (позитивний, Христів) — «правилом милосердя».

Західнонімецький професор XX століття Г. Райнер також виділяє три формулювання «золотого правила» (перегукуються з трактуваннями Християна Томазія і В. С. Соловйова):

  • правило вчування (Ein-fuhlungsregel): «(не) роби іншому те, чого (не) бажаєш собі»;
  • правило автономності (Autonomieregel): «(не) роби сам те, що ти знаходиш (не) похвальним в іншому»;
  • принцип взаємності (Gegenseitigkeitsregel): «як ви (не) хочете, щоб стосовно вас чинили люди, (не) чиніть так само і ви стосовно них».

Антична філософія

Хоча в творах Аристотеля в чистому вигляді золоте правило не зустрічається, в його етиці є багато співзвучних суджень, наприклад на питання: «Як поводитися з друзями?», Аристотель відповідає: «Так, як хотілося б, щоб вони вели себе з вами».

В тій чи іншій формі зустрічається у Фалеса Милетського, Гесіода, Сократа, Платона, Аристотеля и Сенеки.

Авраамічних релігій

В юдаїзмі

У П'ятикнижжі : «Люби свого ближнього, як самого себе» (Лев. 19:18).

Цю заповідь юдейські мудреці вважають основною заповіддю юдаїзму.

Згідно відомій притчі юдеїв, один язичник, який вирішив вивчати Тору, прийшов до Шаммая (він і Ѓіллель (вавилонський) були двома провідними рабинами свого часу) і сказав йому: «Я навернуся в юдаїзм, якщо ти розкажеш мені всю Тору, поки я стою на одній нозі». Шаммай прогнав його прутом. Коли ж цей чоловік прийшов до раббі Ѓіллеля, той навернув його в юдаїзм, промовивши своє золоте правило: «Не роби сусідові того, що ненависно тобі: у цьому вся Тора. Решта — пояснення. Тепер іди і вчися».

У християнстві

У Новому Заповіті заповідь неодноразово повторювалася Ісусом Христом.

  • В Євангелії від Матвія : «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви з ними, бо в цьому Закон і Пророки» (Мф. 7:12), «люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19: 18-20), «Ісус сказав йому: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всією думкою твоєю: це є перша і найбільша заповідь; А друга однакова з нею: Люби свого ближнього твого, як самого себе; На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки»( Мф. 22: 38-40)
  • В Євангелії від Марка : «любити ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!» (Мк. 12: 32-34).
  • В Євангелії від Луки : «І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними» (Лк. 6:31).

Також це правило неодноразово повторювали Апостоли Ісуса Христа.

  • У Посланні до Римлян апостола Павла : «Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідчи неправдиво, Не пожадай [чужого] і інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе» (Рим. 13: 8 -10).
  • У Посланні до галатів апостола Павла: «весь закон в одному слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе» (Гал. 5: 13-15).
  • У Посланні Якова : «Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби ближнього твого, як себе самого» (Як. 2: 7-9).
  • У Діяннях Апостолів : "Бо вгодно Святому Духові і нам не накладати на вас ніякого тягару, крім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, і блуду, і не робити іншим того, чого собі не хочете. Дотримуючись, ви зробите добре. Будьте здорові "( Діян. 15: 28,29).

Блаженний Августин писав про золоте правило в " Сповіді " в 1-ій книзі (гл. 18) у негативній трактуванні: "І, звичайно, знання граматики живе не глибше в серце, ніж відображена в ньому свідомість, що ти робиш іншому те, чого сам терпіти не побажаєш ".

Папа Григорій Дев'ятий 1233 року в листі до французького єпископу вказував: Est autem Judæis a Christianis exhibenda benignitas quam Christianis in Paganismo existentibus cupimus exhiberi ("Християнам слід ставитися до юдеїв так само, як вони хотіли б, щоб ставилися до них самих в язичницьких землях ").

В ісламі

У Корані золоте правило не зустрічається, але воно є одночасно в позитивній і негативній трактуванні в «Сунні» як одне з висловів Мухаммеда, який так учив вищому принципу віри: "Робіть всім людям те, що ви хотіли б, щоб вам робили люди, і Не робіть іншим того, чого ви не хотіли б собі ".

Індійські релігії

В індуїзмі

Перед Битвою на Курукшетрі, про яку розповідається в " Махабхараті ", і яка сталася пізніше 1000 рр. до н. е., Видура повчає свого брата царя Дхрітараштри: «Нехай [людина] не завдає іншому того, що неприємно йому самому. Така коротенька дхарма — інше виникає від бажання».

У Упанішаді виникає нова ідея про відсутність різниці між кінцевим і вічним, що виражає в так звана упадішадская формула єдності: tat tvam asi, тобто «Це є ти!». Ця ж формула Tat — tvam — asi може бути витлумачена в вигляді золотого правила як вираз бажання побачити себе в іншій людині.

Конфуцій

У Конфуція золоте правило сформульовано в негативної трактуванні в його " Бесідах і судженнях ". Конфуцій вчив «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі». Учень Цзи-гун запитав: «Чи можна все життя керуватися одним словом?» Учитель відповів: «Це слово — взаємність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі „ (子貢問曰：“有一言而可以終身行之者乎？»子曰："其恕乎！己所不欲，勿施於人。" Вэй Лін Гун, 24). Інакше це питання-відповідь звучить як: "Чи є одне слово, за яким можна діяти все життя? Майстер сказав: Любов до ближнього. Чого ти не бажаєш собі, не роби іншому ".

Примітки
  1. Конфуций, «Беседы и суждения», 15:24 Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine., 12:2 Архівовано 22 березня 2011 у Wayback Machine.(рос.)
  2. Мв.7: 12. Архів оригіналу за 18 жовтня 2009. Процитовано 31 жовтня 2009.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.