Фалес

Фалес
дав.-гр. Θαλῆς ὁ Μιλήσιος
Західна філософія
Θαλής ο Μιλήσιος
Народження близько 624–625 до н. е.
Мілет[1]
Смерть бл. 547–546 до н. е.
Мілет
Сонячний удар
Національність греки
Проживання Мілет
Знання мов
  • давньогрецька мова
    • Діяльність
  • математик, астроном, фізик, інженер, письменник
    • Школа / Традиція іонічна школа, мілетська школа, натуралізм
    Основні інтереси етика, метафізика, математика, астрономія
    Значні ідеї вода в фізиці, теореми Фалеса
    Вплинув Піфагор, Анаксімандр, Анаксімен
    Літературний напрям Досократики, Мілетська школа і Сім мудреців
    Зазнав впливу
  • вавилонська астрономія та древньоєгипетська математика, древньоєгипетська релігія
    • Відомі студенти Анаксімандр
    Історичний період Антична філософія
    Батько Ексамійd
    Мати Клеобуліна
     Фалес у Вікісховищі
     Висловлювання у Вікіцитатах

    Фале́с Міле́тський (також іноді Талес, грец. Θαλῆς ὁ Μιλήσιος, (дав.-гр. Θαλῆς ὁ Μιλήσιος; 625 до н. е.[2][3][…], Мілет[1] — не раніше 548 до н. е. і не пізніше 545 до н. е., Мілет)) — давньогрецький філософ досократського періоду, математик, астроном, засновник іонійської школи натурфілософії, купець і політичний діяч. Належить до так званих Семи мудреців. Багато хто, зокрема Арістотель, вказує його як першого філософа в грецькій традиції[4][5], також історичною традицією Фалес вважається «батьком науки»[6][7] бо є першим достеменно відомим діячем в історії науки.

    Фалес розірвав міфічну традицію, що слугувала тоді загальноприйнятим описом світу і запропонував натомість ряд натуралістичних теорій та гіпотез які стали предвісниками сучасної науки.

    Біографія

    Точні роки життя Фалеса невідомі, але збереглося кілька свідчень, на які ми можемо спиратися в цьому питанні. Згідно Геродота Фалес передбачив сонячне затемнення 25 травня, 585 р. до н. е. Діоген Лаертський цитує хроніки Аполлодора Афінського в яких сказано, що Фалес помер у віці 78 років під час 58-ої Олімпіади(548–545 до н. е.).

    Відомо небагато свідчень щодо життя Фалеса, переважно вони мають характер афоризмів. Згідно зі свідченнями Геродота, Дуріса й Демокріта, він походив зі знатного фінікійського роду Фелідів, нащадків легендарних Агенора й Кадма. Батьками Фалеса були Ексамій і Клеобуліна[8][9][10].

    Він багато подорожував, зокрема, у молодості відвідав Єгипет, де в школах Мемфіса і Фів вивчав різні науки. Повернувшись на батьківщину, заснував у Мілеті філософську школу. Вважався одним із Семи мудреців. Здобуття слави мудреця пов'язується зі знахідкою в морі золотого триніжника, який за волею оракула (або домовленістю претендентів на нього) мусив бути відданий наймудрішому і таким жителі Мілета визнали Фалеса. За іншою версією, Фалес отримав золотий кубок чи піалу з присвятою наймудрішому та передав її іншим мислителям, які повернули коштовність назад Фалесу[11].

    Фалес жив сам і тримався осторонь державних справ. Проте, згідно переказів, він всиновив сина своєї сестри Кібіста[12]. Він не прагнув багатства, проте з метою продемонструвати, що філософ може бути успішним у буденних справах, передбачив урожай маслин та заздалегідь викупив чавильні олії поблизу, отримавши таким чином велику вигоду від здачі їх в оренду[13].

    Наукова спадщина
    Теорема Фалеса (пропорційні відрізки) :

    Фалесу приписується два твори, «Про рівнодію» і «Про сонцеворот», обидва до нашого часу втрачені. Невідомо також чи виконав їх Фалес особисто, або ж вони були записані його учнями. У своїй творчості він поєднував питання практики з теоретичними проблемами, що стосувались проблем Всесвіту. Усі натурфілософські пізнання Фалес використовував для створення завершеного філософського вчення.

    Шукаючи першооснову всіх речей, Фалес прийшов до висновку, що вона найбільше схожа на воду (але не є буквальна вода) — лишаючись тією самою, присутня в речах різної форми, подібно до води є основою будь-якого життя. Він пояснював перетворення речей зміною проявів першооснови: гуснучи, стихія Вода перетворюється на Землю, розріджуючись, стає Повітрям. Фалес уявляв увесь світ пронизаним життям, оскільки вода є причиною руху. Як приклад, він вказував магніт і бурштин: вони породжують рух, отже, мають душу. Він заклав теоретичні основи вчення, що отримало назву гілозоїзм. Хоча гілозоїзм має свої корені в міфології, у Фалеса він одержує філософське обґрунтування. Вихідним пунктом опису формації смислу природа є філософія Фалеса Мілетського. Твердженням про те, що вода є початком існування світу, цей першопочатківець філософського дискурсу заклав нову традицію — пошук початку як дискусійної проблеми. Існують багато концептуальних інтерпретацій, які відповідають на питання: чому саме Фалес зацікавився і взагалі спромігся сформулювати таке питання. Мілет був поселенням в Йонійській колонії, в Малій Азії, де народився і започаткував, сформулювавши питання або проблему Фалес. Географічні особливості Мілету виражаються простим скормним степовим ландшафтом, виходом до моря, спекотним кліматом, по суті, це контекстуальні умови, які могли вплинути на постановку проблеми та її вирішення. Більш точно, географічні фактори вплинули в певній мірі на вирішення проблеми. Така інтерпретація, в основі  якої є лише один спільний родовий фактор — є географічною. Антична культура в період життя Фалеса характеризувалася традицією родоводу, і яка була невід'ємним елементом екзистенційного визначення кожного грека. Знаючи, хто твій батько, а хто його батько, і так в регресі доходили до певного ліміту, який інтерпретувався як засновник роду. Фалес розумів традицію як і кожен громадянин — вона визначала, хто ти і певною мірою — яке твоє місце в соціальному просторі Мілета. Обмірковуючи про початок світу, необхідно було вирішити питання безкінечності регресу, тому виникла ідея метаморфозу. Часте і відтворюване спостереження за станом води, і як вода впливала на інші предмети, могла зародитися ідея — вода є початком і продовжує існувати, змінюючи свою форму. Родовід є прямою лінією, це одна з найпростіших одновимірних геометричних форм, хоча смисл геометрії прямої і знаходить своє місце в теорії суперструн, але в соціальному світі може бути невдалим підходом до його осягнення. Власне, для Фалеса була цілком зрозумілою лінійність родоводу, і в певний момент відбувається диспозиція  в імплікативній формі. Якщо родовід уможливлює регрес, а значить і визначення, хто започаткував життя або від кого воно походить, то диспозиція від антропос торкається речей, контекстуальної конфігурації як такої. Суть філософського та логічного дискурсу Фалеса в тому, що він застосував соціологічний підхід (родовід, який дає розуміння, хто був раніше мене) до речей у формі запитання: а що передувало існуванню цієї речі? І якщо людина походить від іншої, то чому речі не можуть походити від інших. Така диспозиція була можливою завдяки розумінню Фалесом поняття природа. Еквівалентизація людини та предмета, коли людина розуміється як природна, а речі ж  також є природними. Речі як і людини через те, що вони одна спільна суть — природа, є тим вихідним базисом для постановки питання про початок існування речей. Відповідно, смисл поняття природа як перше розуміння цього поняття базувався на позиціонуванні людини в контексті речей, тобто у невід'ємності антропос від того, що є навколо нього. Така інтерпретація є соціологічною, тобто в її основі є підхід більш від розуміння елементів суспільного життя до побудови моделі світу загалом. Для Фалеса постало питання щодо залежності його життя від когось або чогось. Це логічний висновок із соціологічного підходу до розуміння поставання речей та їх існування.

    Фалес також має великі заслуги у створенні наукової математики. Якщо єгипетських землемірів задовольняло встановлення математичних правил, то Фалес прагнув обґрунтовувати їх шляхом доведення теорем. Нині відомо, що багато математичних правил були відкриті набагато раніше, ніж у Стародавній Греції, проте строго логічне доведення правильності тверджень на підставі загальних положень, прийнятих за достовірні істини, було винайдено греками. Характерна і зовсім нова риса грецької математики полягає в поступовому переході за допомогою доведення від одного твердження до іншого. Саме такий характер математиці був наданий Фалесом.

    Вважається, що Фалес першим познайомив греків з геометрією. Йому приписують відкриття і доведення ряду теорем: про поділ кола діаметром навпіл; про те, що кут, вписаний у півколо, є прямим (Теорема Фалеса про три точки на колі); про рівність кутів при основі рівнобедреного трикутника; про рівність вертикальних кутів; про пропорційність відрізків, утворених на прямих, що перетинаються декількома паралельними прямими (Теорема Фалеса про пропорційні відрізки). Фалес установив, що трикутник повністю визначається стороною і прилеглими до неї кутами.

    Фалес відкрив спосіб визначення відстані від берега до видимого корабля шляхом побудови трикутника, в одній вершині якого знаходиться корабель, а в двох інших точки на суші. Цьому мислителю приписується також спосіб визначення висоти різних предметів, зокрема єгипетських пірамід, за довжиною їх тіні, коли сонце піднімається над горизонтом на 45 градусів. За переказом, Фалес допоміг цареві Крезу виграти війну, розділивши річку на два менших потоки і таким чином перевести через неї військо.

    У «Політиці» Арістотеля знаходиться фрагментарний уривок про те, як Фалес за допомогою астрономічних знань зміг передбачити врожай олив та використати цей факт в цілях власного збагачення, показавши, що філософи здатні стати багатими, хоча цього й першочергово не прагнуть. За те, що він зрозумів вплив дефіциту товарів на процес ціноутворення, його можна вважати також раннім економістом[14].

    Астрономія

    Фалес вважається найпершим грецьким астрономом. Йому приписується заслуга у визначенні часу сонцестояння і рівнодення, у встановленні тривалості року в 365 днів, відкриття факту руху Сонця відносно зірок упродовж пір року, та способу навігації за сузір'ям Малої Ведмедиці. Відкрив можливість бачити вдень зорі, стоячи на дні глибокого колодязя.

    Мислитель стверджував, що небесні тіла складаються з тих же речовин, що й Земля, лише розжарених. Він вважав Землю сферичною на підставі того, що ті самі сузір'я можуть бути видимі й невидимі в той же час у різних місцях, і поступового зникнення предметів за горизонтом. Вважав, що Земля плаває на поверхні води і її коливання є причиною землетрусів.

    Він передбачив сонячне затемнення (28 травня 585 до н. е.), знаючи дату попереднього, і пояснив його проходженням Місяця між Сонцем і Землею. Як пише радянський дослідник та філософ Дмитрій Панченко, саме після реальних подій із затемненням, спільнота Мілету визнала Фалеса як мудреця. Після цих подій Фалес увійшов у список семи мудреців. В науковій спільноті поставало питання про технічний аспект такого передбачення. Певна частина науковців визнали передбачення як історичний факт, але інша група науковців критично поставилися до історичності та істинності такого передбачення.

    Спостерігаючи за астрономічними об'єктами, Фалес зумів практично використати знання про Малу Ведмедицю для навігації під час плавання на морі.

    Див. також
    • 6001 Фалес — астероїд, названий на честь мислителя.
    • Фалес — кратер на Місяці.

    Примітки
    1. Любкер Ф. Thales // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1361.
    2. Biographical Encyclopedia of Astronomers — Нью-Йорк: Springer Science+Business Media, 2007. — ISBN 978-0-387-31022-0 — doi:10.1007/978-0-387-30400-7
    3. Енциклопедія Брокгауз
    4. Арістотель. Метафізика. с. 983b18.
    5. Smith, William (2005). A Dictionary of Greek and Roman biography and mythology. By various writers. Ed. by William Smith. Illustrated by numerous engravings on wood..
    6. Singer, C (2008). A Short History of Science to the 19th century. Streeter Press. с. p. 35.
    7. Needham, C. W. (1978). Cerebral Logic: Solving the Problem of Mind and Brain. Loose Leaf. с. p. 75.
    8. Геродот. Історії в дев'яти книгах, Книга І. 170
    9. Fragmenta historicorum Graecorum, Дуріс, 76 °F 74
    10. Демокріт, 68 В 115 а = 156Л.
    11. Плутарх. Порівняльні життєписи. Солон, 4
    12. Плутарх. Порівняльні життєписи. Солон, 7
    13. Ієронім Родоський, фрагмент 39 W.
    14. Thales of Miletus. The Internet Encyclopedia of Philosophy. Процитовано 29 листопада 2018.

    Література

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.