Зоніс Юлія Олександрівна

Юлія Олександрівна Зоніс — сучасна російська письменниця-фантастка і перекладачка.

Зоніс Юлія Олександрівна
Народилася 4 листопада 1977(1977-11-04) (44 роки)
Руставі, Грузинська РСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність письменниця
Мова творів російська
Жанр фантастика

Життєпис

Юлія Зоніс народилася 1977 року в грузинському місті Руставі. До 1992 року жила в Молдові. Навчалася на біологічних факультетах Московського державного університету імені М. В. Ломоносова та Тель-Авівського університету. Крім того, Юлія Зоніс закінчила аспірантуру інституту Вейцмана,[1] лондонський Юніверситі Коледж, Торонтський університет[2], а також Інститут біоорганічної хімії імені М. М. Шемякіна і Ю. О. Овчинникова Російської Академії наук. Нині живе в Санкт-Петербурзі.

Перші мережеві публікації з'явилися в 2004 році на сайті «Самвидав». У пресі Юлія Зоніс дебютувала в березні 2005 року в журналі «Поріг» з оповіданням «Любов та голуби»[3]. Потім публікувалася в журналах і збірниках.

Бібліографія

Книги
  • Культурний герой (2009 рік, роман; СПб., видавництво «Амфора») в співавторстві з Олександром Шакіловим
  • Діти богів (2010, роман; видавництво «Ексмо»)
  • Інквізитор і німфа[4] (2011, роман; «АСТ», «Астрель», «Полиграфиздат»)
  • Бойовий шлюп «Арго» (2012, авторський збірник, видавництво «Астрель»)
  • Час Хімери: Геном Пандори (2012, роман; видавництво «АСТ»)
  • Господар дзеркал. Співавтор: Чернявська Катерина (2013, роман; «АСТ»)
  • Біохакер (2013, роман; «АСТ»)
  • Ковзаючий по лезу (2014, роман; «АСТ»)

У збірниках серії ФРАМ
  • Придёт серенький волчок (микрорассказ) // Уксус и крокодилы. 38 лучших рассказов 2006 года (2007, издательство «Амфора»)
  • Боевой шлюп «Арго» // ТриП: Путешествие с тремя пересадками (2007, издательство «Амфора»)
  • Агасфер и Жозефина // Русские инородные сказки-5 (2007, издательство «Амфора»)
  • Андрей (рукопись, найденная в бутылке) // Книга страха (2007, издательство «Амфора»)
  • Тринадцатая ночь // Беглецы и чародеи. 39 лучших рассказов 2007 года (2008, издательство «Амфора»)
  • Последний аргонавт // Шкафы и скелеты (2009, издательство «Амфора»)
  • Прогулка к Азазелю // Праздничная книга. Июль-январь (2009, издательство «Амфора»)
  • Куорт // Жили-были. Русские инородные сказки-7 (2009, издательство «Амфора»)
  • Золотое яблоко // Живые и прочие. 41 лучший рассказ 2009 года (2010, издательство «Амфора»)
  • ДКЗУ // Тут и там. Русские инородные сказки-8 (2010, издательство «Амфора»)
  • Дело Евы Браун // В смысле (2011, издательство «Амфора»)

В альманасі «Полудень. XXI століття»
  • Мо-ги-до (№ 9 за 2008 рік)
  • Гимн уходящим (№ 5 за 2010 рік)
  • Ignis fatuus (№ 11 за 2011 рік). Співавтор: Інна Голдін

В інших збірниках та журналах
  • Шахматная королева // «Хроники миров. Фэнтези» (2007, Харьков, Белгород, Книжный клуб «Клуб семейного досуга»)
  • Агасфер и Жозефина // «Аэлита. Новая волна / 003» (2006, издательство «У-Фактория» Екатеринбург)
  • Голубок // Журнал «Реальность фантастики» № 3 за 2006 год (ИД «Мой компьютер»)
  • Вольсингам и душа леса (повесть). Соавтор: Игорь Авильченко // Сабж по-сицилийски (антология фантастики) (2013, СПб.: Северо-Запад)

Переклади
  • Оповідання «Башня молний» та «Тёмный король» у збірнику «Легенды Ереси» (Серія Warhammer 40,000), 2011
  • Оповідання «Жатва Черепов», «Честь злодеев», «Лабиринт» и «Одна ненависть» у збірнику «Герои Космодесанта» (Серия Warhammer 40,000), 2012
  • Оповідання"Адова Ночь", «Реликвия», «12 волков», «Возвращение», «Последний воин», «Испытания Воинов-Богомолов», «Сироты „Кракена“» та «Высота Гая» у збірнику «Легенды Космодесанта» (Серія Warhammer 40,000) 2012
  • Роман «Ловец душ» (Серія Warhammer 40,000), 2011
  • Роман «Кровавый корсар» (Серия Warhammer 40,000), 2012
  • Романи Христини Лорен: «Прекрасный игрок», «Прекрасный подонок», «Прекрасный незнакомец», 2014
  • Роман Джеффа Карлсона «Наночума. Проклятая война» (Plague War), 2014
  • Новелізація «Варкрафт» (Warcraft #2: The Official Movie Tie-in Novelisation), автор Крісті Голден. 2016

Премії
  • Рвана грілка, осінь 2005 (оповідання «Птахолов»)
  • Портал, 2006 (оповідання «Дворжак»)
  • Бронзовий Равлик, 2009 (оповідання «Мо-гі-до»)
  • Портал, 2011 (оповідання «Гімн йде»)[5]
  • Інтерпресскон, 2012 (роман «Інквізитор і німфа» та оповідання «Ignis fatuus», написаний у співавторстві з Іною Голдін)[6]
  • Срібна стріла, 2012 (Найкращий головний герой. Герой: Марк Салліван, роман «Інквізитор і німфа»)[7]
  • Інтерпресскон, 2013 (роман «Геном Пандори»)[8][9]
  • Сузір'я Аю-Даг, 2013 (Премія «Сузір'я Великої Ведмедиці», роман «Геном Пандори»)[10]
  • Книга року за версією Фантлаба / FantLab's book of the year award, 2013 // Найкращий роман / авторський збірник вітчизняного автора (роман «Господар дзеркал»)[11]
  • РосКон, 2014. Роман. 3-є місце («Бронзовий РОСКОН», роман «Господар дзеркал»)[12]

Відгуки

Василь Володимирський назвав «одним з найбільш очікуваних романних дебютів 2009 року» роман Зоніс і Шакілова «Культурний герой»[13].

Макс Фрай у післямові до фрамовськомго збірника «В сенсі» пише про Юлію Зоніс: «Вона з тих авторів, чиї тексти — дуже різні, часом настільки, немов написані доброю дюжиною незнайомих одно з одною людей»[14]. Анонімний критик омського тижневика «Комерційні вісті», розбираючи збірник «Світ фантастики 2010. Зона висадки», відмічав гумористичне оповідання Юлії Зоніс «Навіщо собаці п'ята нога?»:

Для гумору - захаращено й невиразно, для постановки проблеми - легковажно та шаблонно. Плюс ряд алюзій на відомі твори світової фантастики.[15]

Критик Євген Пожидаєв, пильно стежить за творчістю Юлії Зоніс, відзначає її здатність «свідомо конструювати світ нового середньовіччя, показуючи його таким, яким він дійсно може бути» і «говорити про нове середньовіччя середньовічною мовою — не в сенсі лексики, а в сенсі базового способу сприйняття».[16] Пожидаєв зазначає тяжіння Зоніс до пост-постмодернізму, відзначаючи яскравість і багатоплановість тексту[17][18]. Портал «Космоопера.ру» вважає збірник «Бойовий шлюп „Арго“» «досить вдалою спробою злити воєдино дух сучасної НФ з давньогрецькою міфологією»[19].

Цікаво, що Антон Первушин, рецензуючи чужу рецензію на «Інвизитора та німфу» Юлії Зонис, висловився так:

«Предмет обговорення дрібнуватий. При всій повазі до творчості Юлії Зоніс вона поки не заслужила того, щоб її авторські ляпи розбиралися настільки детально, багатослівно, з жартами і примовками»[20]

Примітки
  1. Irina Issaeva, Yulia Zonis et al. Knockdown of ALR (MLL2) Reveals ALR Target Genes and Leads to Alterations in Cell Adhesion and Growth
  2. Julia Zonis* and Andrew Wilde. The site of RanGTP generation can act as an organizational cue for mitotic microtubules[недоступне посилання з Июнь 2018]
  3. Навколо Світу | Автори | Юлія Зонис
  4. .
  5. Награды и премии Юлии Зонис. Лаборатория фантастики. Процитовано 3 липня 2013.
  6. Интерпресскон 2012. Лаборатория фантастики. Процитовано 3 липня 2013.
  7. Серебряная стрела 2012. Лаборатория фантастики. Процитовано 3 липня 2013.
  8. Интерпресскон 2013. Лаборатория фантастики. Процитовано 3 липня 2013.
  9. Борис Невский (13 травня 2013). Новости МФ. Интерпресскон-2013. Журнал Мир фантастики. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 3 липня 2013.
  10. Премія «Сузір'я Аю-Даг»
  11. Премія «Книга року за версією Фантлаб»
  12. Премія «РосКон»
  13. Василь Володимирський. Від вампірів до піратів.
  14. «В сенсі»: автори | Макс Фрай
  15. Тест на разумность. Архівовано листопад 23, 2011 на сайті Wayback Machine. «Коммерческие вести», 25.05.2011
  16. Євген Пожидаєв. Старе і нове середньовіччя. Російський Журнал, 11.10.2011
  17. Євген Пожидаєв. Фауст і космос. «Приватний Кореспондент», 19 серпня 2011
  18. Євген Пожидаєв. Пливуть у небо. «Приватний Кореспондент», 30 березня 2012
  19. Юлія Зонис. Бойовий шлюп «Арго» | Космоопера.ги. Літературний блог
  20. Антон Первушин читав рецензію Сергія Удаліна та Олени Бойцової «Дело о клонированных инквизиторах». «Фанткритик-2012»: комментарии жюри, или критика критики. 18.05.2012(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.