Мир фантастики

В 1997 році видавництво «ТехноМир» («Игромедиа») починало свою активну діяльність, видаючи журнал про відеоігри «Игромания». За два роки це видання перетворилося на флагман всієї російської ігрової друкованої журналістики. У 2004, в видавництві запустили ще один ігровий журнал — «Лучшие компьютерные игры», який також здобув популярність[6]. Бізнес потребував розширення, але новий журнал про медицину «Личный доктор» отримав тільки один випуск. За ідеєю Миколи Пегасова і Дениса Давидова в 2003 році було засновано, з великим побоюваннями щодо успіху, «Мир фантастики». Назва для журналу мала бути ємною і в той же час впізнаваною. З-поміж варіантів розглядалися: «Перехрестя світів», «Матриця», «Фабрика світів», «Галактика», «Дракон», «Зоряна гавань», «Сатана», «Вік пригод», «Планета фантастики». Микола Пегасов наполягав на варіанті «Портал». Варіант «Світ фантастики» спочатку вважався надто банальним.

Перший номер вийшов на 80-и сторінках із зазначенням на обкладинці «„Игромания“ представляє». У перших номерах були закладені ключові традиції журналу: основні розділи, оформлення і гумористичні комікси й ілюстрації Олександра Ремізова, рубрика «Очікування» в січневому номері, «Підсумки» в лютневому і фірмовий плакат — подарунок читачам на Новий рік. Перший логотип журналу був створений Романом Гринихою і вирізнявся кутастим шрифтом. У 8-му номері, разом зі зміною дизайну, було створено і новий логотип від дизайнера Андрія Казанджія. Відтоді він лишається незмінним. Перший дизайн поєднував в собі яскраві кольори, три колонки тексту і «казкові» фони й колонтитули.

Редакцію склали Микола Пегасов (засновник і головний редактор), Петро Тюленєв (редактор диска, згодом розділу «Книжковий ряд»), Олександр Трифонов (ігровий редактор), Михайло Попов (автор науково-популярних і гумористичних статей), Борис Невський (оглядач гумористичної фантастики).

У квітні 2004 році було впроваджено другий дизайн журналу, основною відмінністю якого від першого стали більш строгі колонтитули. Він отримав критику читачів як надто суворий і невідповідний тематиці. У грудні 2004 дебютував третій дизайн «МирФ», що став «класичним». В ньому переважали яскраві кольори, округлі форми, блискучі градієнти. Верхній рядок сторінки повідомляв про поточну і сусідні рубрики. Сторінки містили «казкові» фони, які зображали горілий пергамент, пожовклі сторінки. Цей дизайн ліг в основу дизану сайту, на якому викладалися матеріали паперової версії із затримкою у 2-3 місяці[7].

На початку 2000-х журнали мали моду на додаткові матеріали. Подібно до «Игромании» та «ЛКИ» «МирФ» комплектувався CD-диском, який містив додаткові статті, шпалери для робочого столу ПК, ілюстрації, трейлери фільмів та відеоігор. № 19 за березень 2005 року на прохання читачів отримав DVD-додаток з фільмом «Дюна» і надалі традицією стало додатково надавати якийсь фантастичний фільм. Проте частина тиражу комплектувалася CD і надалі, до 2007 року. З часом наповнення диска розширювалося кіноляпами фантастичних фільмів, музикою.

У № 25 було введено рубрику «Сума технології» про новинки науки і техніки. Вона існувала 40 номерів, проте не схвалювалася читачами. Основна маса критики була спрямована на огляди мобільних телефонів, телевізорів чи іграшок. У № 45 (травень 2007) вперше з'явилися титульні листи редакторів з фотографіями і вступним словом, які проіснували до березня 2009.

У квітні 2008 року головний редактор і засновник журналу Микола Пегасов став видавцем, його замінив Петро Тюленєв, а потім Світлана Карачарова, Лін Лобарєв і Сергій Середрянський. Розділи отримали нових редакторів. З № 63 (листопад 2008) «МирФ» отримав оновлений дизайн, що орієнтувався на світлі, м'які тони, порожні білі поля, з вітражами, що позначали рубрику. В № 73 (вересень 2009) вітражі замінили тематичні ілюстрації[8].

З квітня 2014 року журнал став виходити в електронній версії для iPad[9], а з листопада — для Android. В останньому випадку журнал мав два режими читання: графічний (аналогічний відсканованим сторінкам паперової версії) та текстовий (адаптований для зручності читання зі смартфонів)[10]. IPad-версія з січня 2016 року стала доступною лише в додатку журналу «Игромания» через затратність, викликану загальною економічною кризою в Росії[11]. В квітні «МирФ» для iPad зник з магазину AppStore зовсім, лишившись тільки в Google Play для Android[12].

Впродовж 2010-х багато російських журналів перейшли на розповсюдження в електронній формі і «МирФ» не став виключенням. У жовтні 2018 року редакція повідомила, що № 12 за цей рік стане останнім, що вийде на папері. Наступні номери будуть виключно електронними і їх доповнюватимуть матеріали з вебсайту. Втім, не заперечувалося, що паперовий «МирФ» може фінансуватися краудфандингом, виходячи нерегулярно[4]. 29 листопада було анонсовано, що паперовий варіант випускатиметься видавництвом Hobby World з 2019 року[13].

Редакція дотримується популярного викладу інформації, доступного читачам з принаймні середньою освітою. Хоча статті нерідко зачіпають тему надприродного і паранаукового, в журналі пропагується наукове пояснення невідомого. Якщо згадуються фантастичні елементи, як магія, іншопланетяни, телепортація, подорожі в часі, прямо вказується на їх вигаданість[14]. За словами засновника Миколи Пегасова, «МирФ» поєднує розважальну і науково-популярну складові за традицією радянських науково-популярних журналів. Видання уникає політики, але висвітлює тенденції сучасності, які впливають на фантастику.

Журнал щомісяця публікує близько 30 рецензій на нові фантастичні книги, крім інших творів, тобто інформує читачів про близько третину російського ринку фантастичної літератури. Будь-який читач може надіслати своє оповідання, повість чи навіть цикл романів, які розглядаються редакцією, а найкращі публікуються[15].

• ESFS Awards: «Найкращий журнал» від Європейського товариства наукової фантастики (2006);
• Бронзовый Икар — «За загальний вклад у відродження, розвиток і пропаганду традиційної науково-фантастичної літератури» (2006);
• Премія ім. Александра Беляєва «За найкращу серію науково-популярних публікацій» (2006, 2008);
• Дюрандаль «За просування фантастичної і рольової культури» (2006) — спеціальна премія фестивалю «Зіланткон»;
• Приз ім. Івана Єфремова «За видатну редакторську, організаторську і просвітню діяльність в області фантастики» (2008);
• Премія творчої майстерні Генрі Лайона Олді «Второй блин» — «За цілий світ фантастики» (2008);
• Нагорода Конгресу фантастів Росії «Странник» в номінації «Найкраще друковане видання» (2009);
• РосКон: нагорода «За найкращий інтернет-проект, присвячений фантастиці» (2011);
• Фантассамблея: спеціальна премія «За стійкість» (2013)[18].

За даними сайту «Атлас СМИ», що аналізував аудиторію паперової версії, чоловіки складають 61 % читачів, а з загального числа читачів 59 % мають вищу освіту й вік 25-54 роки. В більшості вони — керівники, спеціалісти, службовці та пенсіонери з доходами вищими за середні[19].

За результатами опитувань 2011 року з вебсайту журналу, більшості його відвідувачів мали вік від 20 до 29 років (52,9 %), значно менше (31,8 %) — від 10 до 19 років[20]. У 2006 році 73,3 % становили чоловіки[21]. Понад 50 % читачів сайту проживали в Росії, 9,9 % — в Україні та менше відсотка — в інших країнах СНД[22]. Улюбленими розділами читачі визначили «Брами світів» і «Книжковий ряд»[23]. Оновлений сайт відвідують понад 10000 осіб щодня[24].

• Fantasy & Science Fiction
• Если (журнал)
• FANтастика
• SFX (журнал)
• Світ Фентезі (журнал)

• Вебсайт журналу «МирФ»
• Архів номерів з 2003 року
• Старий сайт журналу