Зооноз

Зооно́з (дав.-гр. ζῷον — тварина, νόσος — хвороба) — інфекційна хвороба тварин. Зоонози — узагальнена назва природно-осередкових інфекцій, тобто таких інфекційних хвороб, що звичайно поширені у тварин, але здатні іноді передаватися від тварин до людини. Іноді в медичній літературі ті зоонози, що можуть бути передані людині, називають зооантропонозами.

Зооноз / зоонози
Спеціальність інфекційні хвороби
Класифікація та зовнішні ресурси
DiseasesDB 28555
MeSH D015047
 Zoonoses у Вікісховищі

Загальна характеристика

Зоонози трапляються в популяціях диких, синантропних і свійських тварин і можуть в певних ситуаціях становити загрозу для здоров'я людини.

Серед найактивніших джерел та резервуарів зоонозів виступають хижі ссавці (найчастіше сказ), кажани (сказ), гризуни та комахоїдні (лептоспіроз, туляремія), травоїдні (сибірка). Нерідко зоонози заносяться разом з інвазійними видами. Розвиток епідемій чуми у портових містах різних континентів пов'язаний з численними інвазіями чорних пацюків (переважно з торгових суден).

Приклади зоонозів

Контроль зоонозів

В Україні контроль за зоонозами ведуть обласні й районні санепідемстанції та ветеринарні станції. У зв'язку з участю в зоонозах різних груп тварин в системі СЕС у відділах ОНІ (особливо-небезпечних інфекцій) працюють й біологи-зоологи, переважно фахівці у галузі теріології та ентомології.

Див. також

Примітки
  1. Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.
  2. WHO. Media centre. Avian influenza. Fact sheet Updated March 2014

Джерела
  • Гоц Ю. Д., Колеснікова І. П., Мохорт Г. А. Епідеміологія. К.: Асканія. — 2007. — 353 с.
  • Загальна епідеміологія (навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації) / Н. О. Виноград, З. П. Василишин, Л. П. Козак, Т. А. Романенко. — К. : Медицина, 2010. — 176 с. ISBN 978-617-505-046-0
  • Скакун М. П. Основи клінічної епідеміології та доказової медицини Навч. пос. Укрмедкнига Тернопіль. 2008—372 с. ISBN 978-966-673-103-9

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.