Зубарєв Іван Олександрович
Іван Олександрович Зубарєв (нар. 1900, село Чемлиж Севського повіту Орловської губернії, тепер Севського району Брянської області, Російська Федерація — ?) — радянський діяч, новатор виробництва, робітник, майстер доменної печі № 3 Орджонікідзевського (Єнакієвського) металургійного заводу імені Серго Орджонікідзе Сталінської області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (з 1941 року).
| Зубарєв Іван Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
1900
село Чемлиж Севського повіту Орловської губернії, тепер Севського району Брянської області, Російська Федерація |
| Помер | невідомо |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | політик |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР |
| Партія | ВКП(б) |
Біографія
Народився в бідній селянській родині. Батько помер на заробітках у Донбасі, мати наймитувала. З одинадцятирічного віку наймитував у поміщика й Іван Зубарєв. Після 1917 року працював у власному господарстві.
З 1919 по 1923 рік служив у Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії.
У 1923—1925 роках — селянин у селі Чемлиж Севського району. У 1925 році виїхав на Донбас.
З 1925 року працював чорноробом в доменному цеху Єнакієвського металургійного заводу. Закінчив професійно-технічні курси, потім без відриву від виробництва навчався у металургійному технікумі і в 1933 році здобув спеціальність техніка—доменщика.
З 1933 року — майстер доменних печей № 5 і № 3 доменного цеху Орджонікідзевського (колишнього Єнакієвського і Риковського) металургійного заводу імені Серго Орджонікідзе Сталінської області. Керував стахановською школою в доменному цеху. Застосовував стахановський метод швидкісної плавки чавуну.
Джерела
- Колгоспник Донеччини: газета. — Сталіно, 1941 — січень.