Зупанець Ігор Альбертович

Зупане́ць Ігор Альбертович (23 червня 1958 р., с. Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області) — український науковець в галузі фармакології. Доктор медичних наук (1993), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Кавалер Ордену «За заслуги» II-го та III-го ступенів (2020, 2017). Завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ (з 1993). Головний редактор журналу «Клінічна фармація» (з 1997).

Зупанець Ігор Альбертович
Народився 23 червня 1958(1958-06-23) (63 роки)
с. Михайлівка, Ярмолинецький р-н Хмельницької обл.
Місце проживання Харків
Країна  Україна
Alma mater Харківський медичний інститут
Галузь Органічна хімія
Заклад Національний фармацевтичний університет
Звання Професор
Ступінь Доктор наук
Відомі учні 5 докторів наук, 20 кандидатів наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 23 червня 1958 року у с. Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області в сім'ї службовців.[1]

У 1981 році закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». У 1988 році захистив кандидатську дисертацію з медичних наук, у 1993 році став доктором наук.[2]

У 19821984 роках працював дільничним лікарем-терапевтом міської поліклініки № 3 м. Харкова. З 1984 року працює у Національній фармацевтичній академії України:[3]

  • 19841988 — асистент;
  • 19871991 — заступник декана фармацевтичного факультету;
  • 19881990 — старший викладач;
  • 1990 — доцент;
  • 1991 — старший науковий співробітник кафедри фармакології;
  • 1992 — завідувач кафедри фізіології;

У 1993 році Ігор Зупанець очолив кафедру клінічної фармації НФаУ (з 2013 — кафедра клінічної фармакології та клінічної фармації), першу в Україні та СНД. На кафедрі був закладений фундамент для впровадження у практику концепції фармацевтичної опіки та клінічної фармації. Згодом за участю керівництва університету введено спеціальність «Клінічна фармація» з підготовкою відповідного фахівця — клінічного провізора.[4][5]

  • 19962002 — перший проректор з навчальної роботи НФаУ.[6]

Один з фахівців клінічної фармакології в Україні, багато років вивчав міжнародний досвід у цьому напрямку.[7]

Наукова робота

Ігор Зупанець вивчає біоеквівалентність лікарських засобів, вплив нестероїдних протизапальних препаратів на метаболізм хряща суглобів. Розробляє засоби метаболічної дії на основі аміноцукрів, їхніх похідних і комбінацій.[8]

Автор і співавтор щонайменше 350 наукових праць, 126 патентів і авторських свідоцтв, 31 науково-методичної рекомендації, 17 підручників, 56 навчальних посібників, 19 монографій, 55 довідників, 118 навчально-методичних рекомендацій. Щонайменше підготував 5 докторів та 20 кандидатів наук.[3][1]

Громадська робота

І.А. Зупанець є членом трьох професійних асоціацій:[2]

  • з 2000[9] Європейське товариство клінічних фармацевтів (ESCP));
  • з 2003 Drug Information Association (DIA, США);
  • з 2010 Спілка споживачів медичних послуг, лікарських засобів, виробів медичного призначення. Входить до складу Громадської ради Союзу споживачів.[10]

2009 — І.А. Зупанець увійшов до складу робочої групи зі стандартів якості та безпеки фармацевтичної практики та фармацевтичної допомоги (CD-P-PH), яка функціонує при Європейському директораті з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи (EDQM).[11]

Того року став членом Ради з питань реформування системи охорони здоров’я України.[12]

2010 — голова спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03 зі спеціальності «Фармакологія».[13]

2012 — став членом Комісії з питань державної реєстрації лікарських засобів при МОЗ України, членом Центральної атестаційної комісії при МОЗ України з атестації провізорів та фармацевтів і головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Клінічна фармація».[14][15][16]

2014 — призначено головою Центрального формулярного комітету МОЗ України[17]

2020 — увійшов до колективу розробників національного Стандарту фармацевтичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» та став одним із національних координаторів клінічних досліджень ліків проти COVID-19.[18][19][20]

Ігор Зупанець є головним редактором журналу «Клінічна фармація», науковим редактором журналу «Фармацевт-практик», шеф-редактором журналу «Здорово»; входить до редакцій фармацевтичних довідників «Rx index» (редактор і автор-укладач) і «Компендіум» (член науково-редакційної ради); членом редколегій 12 наукових журналів.[3][21][22]

Особисті відомості

Дружина — Катерина Олександрівна, доктор фармацевтичних наук. Донька — Софія.[7]

Найбільші нагороди, відзнаки та звання

Примітки

  1. Зупанець Ігор Альбертович [Електронний ресурс] // НФаУ
  2. Аксинья Калинина. 25 лет со дня открытия в НФаУ специальности «Клиническая фармация» // Молодість фармації. — 2018. — №6 (156). — С.1-3
  3. Пропіснова В.В. Зупанець Ігор Альбертович [Електронний ресурс] // Фармацевтична енциклопедія
  4. Чекман І.С. Клінічна фармакологія, клінічна фармація та доказова медицина — основи раціональної фармакотерапії [Електронний ресурс] // Фармацевтичний часопис. — 2008. — №1. — С.68 (ISSN 2414-9926)
  5. Експерт робочої групи при Європейському директораті з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи розповіла про особливості розробки та впровадження стандартів GPP [Електронний ресурс] // Фармацевтичний кур’єр. — 2013. — №3
  6. Набока О.І. Коли інші стоять, ви не стійте — йдіть! [Електронний ресурс] // Молодість фармації. — 2014. — Грудень . — №11 (128). — С.2
  7. Денис Кирсанов. Харьков отмечает День фармацевтического работника и 210-летие фармацевтического образования в Украине [Електронний ресурс] // Аптека. — 2015. — 28 вересня. — №37 (1008)
  8. Черних В.П. Зупанець Ігор Альбертович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] . — 2020
  9. з 1998 за даними «Николай Холоденко. Клинической фармации украины – 10 лет [Електронний ресурс] // Аптека. — 2003. — 8 грудня. — №47 (418)»
  10. Склад Громадської ради Союзу споживачів // Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення
  11. Панфілова Г. Л. Фармацевтична допомога як історична, нормативно-правова та соціально-економічна категорія в системі охорони здоров’я і фармацевтичному забезпеченні населення [Електронний ресурс] // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. — 2014. — №2. — С.93 (ISSN 2409-2932)
  12. Постанова КМУ №1242 від 25.11.2009 [Електронний ресурс] // Урядовий портал. — 2009. — 25 листопада
  13. Постанова Вищої атестаційної комісії №9-09/5 від 01.07.2010 [Електронний ресурс] // Закон і Норматив. — 01.07.2010
  14. Наказ Про утворення Комісії з питань державної реєстрації лікарських засобів при МОЗ України [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 20.03.2012. — № 178
  15. Наказ Про затвердження складу Центральної атестаційної комісії при МОЗ України з атестації провізорів та фармацевтів [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 04.05.2012. — №336
  16. Наказ Про затвердження персонального складу головних позаштатних спеціалістів МОЗ України від 10.12.2012 р. № 526-к [Електронний ресурс] // Аптека. — 2013. — 16 квітня
  17. Наказ Про затвердження складу Центрального формулярного комітету Міністерства охорони здоров'я України [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 07.08.2014. — №548
  18. Наказ Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2020 року № 722 [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 24.04.2020. — №961
  19. Относительно испытания лекарственных средств против COVID-19 [Електронний ресурс] // Укрінформ. — 30.07.2020
  20. Елена Бережнюк. (Не)возможные лекарства от коронавируса [Електронний ресурс] // День. — 2020. — 17 августа. — №154
  21. Про Rx.ua (https:// rx.ua/about) [Електронний ресурс] // Rx index — Довідник еквівалентності лікарських засобів
  22. Науково-редакційна рада [Електронний ресурс] // Компендіум 2019 — лікарські препарати
  23. Анна Макаренко. Награждение лауреатов рейтинга "Харьковчанин года" состоялось в Харькове [Електронний ресурс] // Status Quo. — 31.03.2009
  24. Алексей Грищенко. Завкафедрой харьковского фармуниверситета И. Зупанец удостоен знака облсовета "Слобожанская слава" [Електронний ресурс] // Status Quo. — 19.09.2009
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.