Зіген-Віттгенштайн

Перша документальна згадка про Верхній замок датується 1259 роком. За часів Середньовіччя замок виконував роль родинного гнізда Династії Нассау. З 1905 року тут знаходиться музей Зігерланду. Окрім робіт місцевих художників тут знаходиться велика кількість витворів Пітера Пауля Рубенса — видатного мешканця Зігена. Крім того, тут знаходиться велика кількість портретів членів династій Нассау та Оранської. На верхньому поверсі розташована експозиція, що розповідає про місцевий побут у XIX столітті.

Нижній замок, Зіген

Нижній замок — резиденція протестантської гілки Нассау-Зіген, яку було збудовано наприкінці XVII століття. До наших днів він зберігся майже у первісному стані. Фортеця має правильну прямокутну форму. На «Товстій башті» знаходиться годинник-куранти («баштовий дзвін»). У 1959 році в Зігені на території фортеці було збудовано Меморіал жертвам війни і тиранії. В замку також знаходиться гробниця євангельської гілки Династії Нассау. Сьогодні на території фортеці розташовані урядові адміністративні установи.

Гінзбург, головна вежа

Фортеця Гінзбург, розташована на вершині пагорбу Гільгенбах, вперше згадується у 1255 році як прикордонне укріплення герцогства Нассау. Фортеця мала історичне значення — саме у ній 1568 року Вільгельм I Оранський розробляв план та керував підготовкою кампанії по визволенню Нідерландів. Гінзбурзький пагорб був місцем зустрічі Третьої армійської групи під командуванням графа Людвіга Нассау. Таким чином, Гінзбург, а точніше, пагорб Гільхенбах, став вихідним пунктом голландської війни за незалежність. До наших днів повністю зберігся лише замок, від решти фортеці залишилися лише руїни.

Замок Берлебург

Замок типу рокка було збудовано у ХІІІ столітті. 30 березня 1258 року замок був переданий у володіння графу Зігфріду І та войту Адольфу І Графшафту. По завершенню періоду двовладдя в результаті зречення влади Відекіндом Графшафтським на користь Зігфріда II Віттгенштейна, у 1332 році замок перейшов у володіння останнього. Після смерті останнього представника графського роду Віттгенштейнів замок успадкував його син — Сайн-Віттгенштайн, засновник династії Сайн-Віттгенштайнів.

З 1555 по 1557 роки тривала перебудова двоповерхового північного крила замку; у 1585 році був прибудований ґанок. У 1731–1733 роки, за часів правління графа Казиміра, було прибудоване триповерхове центральне крило (повторно відбудоване у 1902 році). Архітектор Фрідріх фон Тірш, під час реконструкції замку в 1912 році, додав флангові вежі та змінив сходові клітини. Замок в наш час належить сімейству Сайн-Віттгенштайн-Берлебургів. Він використовується як палац-музей, у якому розміщено мисливське спорядження, обмундирування, зброю, скло, порцеляна і частина королівської колекції творів мистецтва.

Перша згадка про замок «Віденкіндігштайн» датована 1187 роком. Завдяки будівництву цієї фортеці, представники династії Баттенбергів забезпечили свій вплив у районі Віттгенштайн (верхня течія Лану). У 1238 році династія Баттенбергів розділилися на дві гілки: власне Баттенбергів та Віттгенштайнів — нащадків Відекінда І. Замок разом із містом перейшов у володіння Зігфріда І, який відтоді називав себе графом Віттгенштайн.

Зі згасанням роду графів Віттгенштайн по чоловічій лінії в 1359 році замок перейшов до династії Сайн-Віттгенштайн. Під час Тридцятирічної війни, в 1634 році, замок був захоплений та істотно пошкоджений, але згодом відновлений. До 1950 року він служив резиденцією князів Сайн-Віттгенштайн-Гоенштайн. Після перенесення резиденції князів до палацу Шварценау в будівлі замку було розміщено гуртожиток школи-інтернату. Завод був побудований в кілька етапів, без єдиного архітектурного стилю — поєднання ренесансу і бароко.