Йоакинф Карпинський
Карпинський Йоакинф (*бл. 1723, Краснокутськ — †29 листопада 1798, Москва) — український бароковий письменник, автор морально-догматичних творів. Настоятель Рильського Миколаївського, Голутвинського Богоявленського, Новгородського В'яжицького, Кирилівського Білозерського, Новгородського Юріївського, Московського Новоспаського Крутицького монастирів. Ректор Переяслав-Залеської, Коломенської, Кирилобілозерської, Вологодської та Новгородської семінарій. Член Синоду.
| Йоакинф Карпинський | |
|---|---|
| Народився |
1723 Красний Кут |
| Помер |
29 листопада (10 грудня) 1798 Москва, Російська імперія |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
Біографія
Народився у сім'ї протоієрея. Початкову освіту здобув у Бєлгородському духовному училищі, потім закінчив повний курс Харківського колегіуму. Пізніше у Києво-Могилянській академії вивчав богослов'я, грецьку та давньоєврейську мови. По закінченні викладав у різних навчальних закладах.
У 1744 прийняв чернечий постриг у Харківському Покровському монастирі. Цього ж року призначений префектом Харківського колегіуму. У 1757 Карпинського переведено до Дмитровського Борисоглібського монастиря, де висвячено на архімандрита. У 1758 перейшов до Переяславського Данилового монастиря, а на початку 1761 — до Севського Спаського монастиря. Настоятель Рильського Миколаївського монастиря Курської єпархії (1767—1771), Голутвинського Богоявленського монастиря біля Коломни (1771—1774); Новгородського В'яжицького монастиря (16 січня 1774—28 серпня 1774); Кирилівського Білозерського монастиря (1774—1792); Новгородського Юріївського монастиря (1792—1795); Московського Донського Богородицького монастиря (1795—1797); Московського Новоспаського Крутицького монастиря (1797—1798).
Працював ректором Переяславо-Залеської, Коломенської, Кирилобілозерської, Вологодської, Новгородської семінарій. Був головним управителем Миколаївського духовного правління. З 1794 — член Московської синодальної контори; член Синоду.
Досконало володів латинською мовою, за що сучасники називали його «Цицероном». Автор морально-догматичнихтворів. Найвидатнішими вважаються «Compendium theologiae dogmatico-polemicae» (Lipsiae, 1786) («Скорочення догматично-полемічного богослов'я») та «Поучительные слова» (СПб., 1782), виголошені з приводу різних подій. За дорученням Г. Потьомкіна-Таврійського Карпенський переклав латинською мовою Духовний регламент з додатком трактату Т. Прокоповича «О правильном разводе мужа с женою».
Помер у Московському Новоспаському монастирі, де й похований.
Література
- Аскоченский В. И. Киев с… Академиею, ч. 2. — К., 1856;
- Строев П. М. Списки иерархов… — СПб., 1877;
- Серебренников В. Киевская Академия… — К., 1897.