Йова Павло Васильович

Народився в селянській родині. Після закінчення семирічної школи і короткотермінових педагогічних курсів розпочав трудову діяльність учителем початкової школи.

У 1931—1933 роках перебував на комсомольській роботі в Донбасі, працював в редакції газети «Макеевский рабочий» Донецької області.

У 1933—1938 роках — студент історичного факультету Київського державного університету.

У 1938—1940 роках — викладач історії в Київському річковому технікумі, викладач основ марксизму-ленінізму в Київському театральному інституті.

Член ВКП(б) з 1940 року.

З лютого 1940 року працював на викладацькій роботі в Львівському політехнічному інституті.

У вересні 1940 — червні 1941 року — секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ.

З липня 1941 — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни.

У 1944—1946 роках — секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ; заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КП(б)У та директор заочної Вищої партійної школи у Львові.

У 1946—1948 роках — секретар Львівського міського комітету КП(б)У з пропаганди.

З 1948 по 1951 рік навчався в аспірантурі Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

18 вересня 1951 — 1957 року — секретар Станіславського обласного комітету КПУ.

У 1957—1968 роках — ректор Ровенського державного педагогічного інституту. Працював доцентом кафедри загальнонаукового факультету Київського державного університету. Був головою Ровенського обласного відділення товариства «Знання».

З 1969 по червень 1990 року — завідувач кафедри історії КПРС, доцент кафедри історії КПРС Українського інституту інженерів водного транспорту в місті Рівному.

• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985)
• ордени
• медалі

• газета «Червоний прапор» (Рівне) — липень 1990.
• Рівненський державний гуманітарний університет