Велика Олександрівка (село)
Вели́ка Олекса́ндрівка — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 2378 осіб. Село розміщується за 7 км на північний захід від Борисполя, 0,5 км від автомагістралі Київ — Харків і від залізничної магістралі.
село Велика Олександрівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Київська область | ||
Район/міськрада | Бориспільський район | ||
Громада | Пристолична | ||
Рада | Пристолична сільська рада | ||
Код КАТОТТГ | UA32040130030028390 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1775 | ||
Населення | 2990 | ||
Площа | 1,81 км² | ||
Густота населення | 1228,18 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 08320 | ||
Телефонний код | +380 4595 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°23′36″ пн. ш. 30°52′33″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
126 м | ||
Водойми | о. Сажалка | ||
Відстань до обласного центру |
17 км | ||
Відстань до районного центру |
5 км | ||
Найближча залізнична станція | Чубинський | ||
Відстань до залізничної станції |
0.5 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 08325, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Щасливе, вул. Фестивальна 39 | ||
Вебсторінка | https://schaslyve-rada.gov.ua/ | ||
Карта | |||
Велика Олександрівка | |||
Велика Олександрівка | |||
Мапа | |||
|
1859 року в селі було 53 двори і 317 жителів. У середині XIX ст. тут працював винний завод. Неподалік від Великої Олександрівки знаходився хутір Чубинське, хутір, що належав родині Чубинських. На цьому місці встановлено пам'ятний знак. У довоєнні роки в селі було 2 колгоспи: ім. Воровського та ім. 9 січня.
У вересні 1941 року близ села точилися бої. На межі села 4-та дивізія військ НКВС прикривала відступ військ СРСР. 1984 року на місці боїв встановлено меморіальний знак.
Транспортне сполучення зі столицею та Борисполем забезпечується електропоїздами Гребінка, Яготин — Київ з платформи Чубинський. Пересадка на метрополітен забезпечується на станціях Видубичі та Київ-Пас.-Північна, на міські електропоїзди — на ст. Дарниця.
Про село
Пристоличній сільській раді підпорядковуються села Велика Олександрівка, Мала Олександрівка, Безуглівка, Чубинське, Дударків, Займище, Проліски та Щасливе.
Економічно й географічно село вигідно розташоване: на сході Київської області, на лісостеповій рівнині Придніпровської низовини; поверхня рівнинна, слабохвиляста; добре виражені підвищення чергуються з низинами; землі в основному темно-сірі опідзолені чорноземи та чорноземи на середньо-суглинковому лесі й частково супіщані та глейові. Площа лісів мала.
Громадський центр розташований по вул. Гагаріна. Місцями трудової діяльності є підприємства 3AT «Агрорегіон», ПП Переходьмо, TOB «Генетичні ресурси», розташовані в північній та північно-східній частині села, ТОВ «Київський завод ПТО», ТОВ «Овал-Тех», TOB «Юніверсал Лоджистік», ПП «Вишняк» у південно-західній частині села.
Діє загальноосвітня школа I—III ступеня, дитсадок, школа мистецтв, бібліотека, стадіон, пожежне депо на один автомобіль, футбольний клуб «Прометей»[1].
Історія
У вересні 2005 року відзначали 230-ту річницю заснування Великої Олександрівки.
Перші поселенці з'явилися тут 1775 року після зруйнування імператрицею Катериною Запорізької січі. Назву Великій і Малій Олександрівкам дав поміщик Ремерс, який вважав себе їх засновником, на честь дружини Олександри. Назви села отримали від кількості дворів: у Великій їх було на той час 53, а у Малій — 38. Підтвердженням цих свідчень є надмогильний камінь, знайдений у 50-х p.p. XX ст., на якому викарбувано російською мовою: «Здесь покоится прах основателя сей деревни Вильгельма Францовича Ремерса, родившегося 8.01.1771 г. и скончавшегося 28.04.1844 г.»
Після Ремерса власниками земель стали пани Каліновський та Обштейн. Пізніше село купив поміщик Країнський, який мав 1000 десятин землі. Його маєток знаходився на місці сучасної школи. 1814 року французькими військовополоненими тут було збудовано панський маєток із саджанцями з Франції.
Є на мапі 1868 року як Олександрівка[2]
1859 року тут жило 317 чол. В селі працюють сільськогосподарські підприємства: ЗАТ «Агро-Регіон», TOB «Генетичні ресурси», ВАТ ПЗ «Олександрівка», промпідприємства TOB «Юніверсал Лоджистік», TOB «Продсервіс», TOB «Корнор», ТОВ «Київський завод підйомно-транспортного обладнання» та 28 приватних підприємців.
Шість магазинів, дитсадок «Їжачок», загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, школа мистецтв та ремесел, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, перукарня, ощадкаса, відділ зв'язку.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2990 осіб, з яких 1385 чоловіків та 1605 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2216 осіб.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 92,58 % |
російська | 6,61 % |
білоруська | 0,22 % |
вірменська | 0,22 % |
інші | 0,37 % |
Галерея
- Школа
- Пам'ятник герою Радянського Союзу, льотчику В. Кочневу
- озеро навпроти школи
- Братська могила воїнів Радянської Армії, серед яких Герой Радянського Союзу, і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни
Примітки
- Дитячо-юнацький футбольний клуб "ПРОМЕТЕЙ". Дитячо-юнацький футбольний клуб "ПРОМЕТЕЙ" (uk-UA). Процитовано 24 червня 2016.
- Трехверстовка Киевской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 27 вересня 2021.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.