Йоганн Амман
Йога́нн Амман (нім. Johann Amman; 22 грудня 1707, Шаффгаузен, Швейцарія — 4 грудня 1741, Санкт-Петербург) — швейцарсько-російський ботанік, член Лондонського королівського товариства та професор ботаніки Російської академії наук у Санкт-Петербурзі. Він відомий своєю науковою працею «Stirpium Rariorum in Imperio Rutheno Sponte Provenientium Icones et Descriptiones» виданою у 1739 році з описами 285 рослин Східної Європи та Русі (зараз України).
| Йоганн Амман | |
|---|---|
| нім. Johann Amman | |
 | |
| Народився |
22 грудня 1707 Шаффгаузен |
| Помер |
4 грудня 1741 (33 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Країна | Швейцарія |
| Діяльність | ботанік |
| Alma mater | Лейденський університет |
| Галузь | ботаніка |
| Заклад | Петербурзька академія наук |
| Науковий керівник | Герман Бургаве[1] |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Петербурзька академія наук |
| У шлюбі з | невідомо |
| Нагороди | |
 Йоганн Амман у Вікісховищі | |
Shrubby Cinquefoil
Stirpium Rariorum
Біографія
Амман був студентом Германа Бургаве в Університеті Лейдена. У 1729 році закінчив університет з дипломом лікара. Цього ж року переїхав з Шаффгаузена[3], щоб допомогти Гансу Слоуну організовувати та впорядковувати природничу колекцію. Слоун був засновником Аптекарського саду Челсі та творцем Британського музею. Згодом Амман перебрався до Санкт-Петербургу на запрошення Йоганна Георга Ґмеліна, став членом Російської Академії наук, та регулярно надсилав Слоуну цікаві рослини, такі як Gypsophila paniculata. Карл Лінней підтримував жваве листування з Амманом у 1736—1740 роках[4].
У 1735 році Амман заснував ботанічний сад Академії наук на Васильєвському остріві у Санкт-Петербурзі. У 1739 році він одружився з Елізабет Шумахер, донькою Даніеля Шумахера, придворного бібліотекаря з Санкт-Петербургу[5].
Рід Амманія родини Плакунові був названий не на честь Йоганна Аммана, а на честь ботаніка та фізіолога Пауля Аммана (1634—1691), директора Hortus Medicus у Лейпцизькому університеті і який опублікував роботу у Materia Medica у 1675 році.