Йоган-Бернгар Вейсбах
Йоган-Бернгар Вейсбах (нар. ? — пом. 1735) — російський генерал кавалерії, київський генерал-губернатор.
| Йоган-Бернгар Вейсбах | |
|---|---|
| нім. Johann Bernhard Graf Weißbach | |
| Народження |
1665 Богемія, Чехія |
| Смерть |
1735 рік Полтава, Гетьманщина, Російська імперія |
| Поховання | Полтава |
| Звання | Генерал від кавалерії і Генерал-аншеф |
| Нагороди |
  |
Біографія
Народився у Чехії (Богемія), служив у австрійському війську. 1707 року перейшов на військову службу командиром драгунського полку до Петра І-ого. Відзначився виведенням гарнізону без втрат і руйнуванням укріплень Тикочина, взяттям у полон шведського генерал-адютанта Каніфера у сутичці під Смолянами.
15 червня 1709 року Вейсбах під командуванням генерала Ренне брав участь у нападі на шведські війська, що йшли на Полтаву. Під час Полтавської битви 27 червня 1709 року Вейсбах командував російською кавалерією правого фланга і потім брав участь у переслідуванні шведського війська до Переволочни, де сталася капітуляція.
1711 року брав участь у поході проти Туреччини. Після поразки та Прутської угоди, Вейсбах командував захистом України від набігів кримських татар.1713 року завдав сильної поразки татарам під Боходухівом.
1719 року Вейсбах виконував димломатичне доручення Петра І у Відні. 1720 року був призначений командиром військ у Малоросії (колишній Гетьманщині). 1729 року Вейсбах як російський міністр брав участь у Гродненському конгресі.
1730 року австрійський імператор Карл VI надав йому графський титул.
1731 року Вейсбах став київським генерал-губернатором. Вейсбах був автором проекта Української лінії між Дніпром і Сіверським Дінцем що була спроруджена у 1731—1733 роках.
1735 року Вейсбах був направлений у похід на Крим, але помер й похований 24 серпня у Полтаві.