Йозеф Йоахім Рафф

Народився в швейцарській німецькомовній комуні Лахен в родині музиканта-органіста, який втік в 1810 році з Вюртемберга від примусового вербування в армію-союзницю Наполеона.

Спеціальної музичної освіти не отримав, був значною мірою самоуком. Закінчивши єзуїтську школу в Швіці, став вчителем. Працював педагогом в Шмеріконі, Швіці і Раперсвілі.

Перший досвід в музичній творчости — кілька фортеп'янних композицій, які Рафф послав Ф. Мендельсону, які були видані за його рекомендацією в 1844 році музичним видавництвом «Breitkopf & Härtel» і отримали позитивні оцінки Р. Шумана в журналі «Neue Zeitschrift für Musik». Успіх спонукав Раффа переїхати до Цюріха і повністю присвятити себе творчій діяльности.

Велику підтримку Раффу надав також Ф. Ліст, з яким він познайомився в 1845 році в Базелі. Деякий час жив в Штутгарті, дружив з Г. фон Бюловим.

З 1850 по 1853 рік Рафф працював помічником Ф. Ліста у Веймарі, де з 1850 року приєднався до веймарської школи музики, співпрацював з журналом «Neue Zeitschrift für Musik», опублікував роботу «Вагнерівська проблема» (1854).

У 1856—1877 рр. жив в Вісбадені. У 1877 році став першим директором консерваторії Хоха у Франкфурті-на-Майні. Заснував спеціальний клас для жінок-композиторів і запросив Клару Шуман та інших видатних музикантів викладати. Сам будучи викладачем композиції, виховав ряд талановитих композиторів і музикантів, серед них Е. Мак-Доуелл і А. Ріттер.

Прем'єра опери композитора «Король Альфред», поставлена у Веймарі, особливого успіху не мала, але після виконання в Веймарі інструментальних творів репутація Раффа як симфоніста стала рости. Музичні твори Раффа свого часу користувалися популярністю і були репертуарними в різних європейських країнах; Н. Ф. Соловйов в «Енциклопедії Брокгауза і Ефрона» відносив Раффа до числа «видатних композиторів сучасної німецької школи».

опери

• Король Альфред (König Alfred 1848; 2-га ред. 1851 Веймар),
• Дама Кобольд (Dame Kobold, 1870, Веймар)
• Бенедетто Марчелло (Benedetto Marcello) і ін.

ораторії;

для оркестру

• 11 симфоній, в тому числі:
  • «До Батьківщини» — An das Vaterland, 1863;
  • У лісі — Im Walde, 1869;
  • Леонора, 1872;
  • В Альпах — In den Alpen, 1877;
  • Весняні звуки — Frühlingsklänge, 1878;
  • Влітку — Im Sommer, 1880,

сюїти, увертюри, в тому числі до п'єс В. Шекспіра;

для інструментів з оркестром:

• для фортеп'яно: концерт, Ода весні (Ode au printemps), сюїта;
• для скрипки: 2 концерти, сюїта;
• для віолончелі: 2 концерти;

камерно-інструментальні ансамблі, в тому числі

• 4 фортеп'янних тріо;
• 8 струнних квартетів;
• фортеп'янний квінтет;
• струнний секстет;
• струнний октет;

для фортеп'яно:

• 2 сонати, сюїти, п'єси, транскрипції творів Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя;

хори, дуети, пісні.

• Соловьёв Н. Ф. Рафф, Йозеф-Иоахим // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

• Raff, Joachim (нім.)
• Роботи І. Раффа в Німецькій національній бібліотеці (нім.)