Йозеф Таль

Йозеф Таль (івр. יוסף טל‎; прізвище при народженні Грюнталь; 18 вересня 1910, Пінне (нині Пневи, Польща) — 25 серпня 2008, Єрусалим) — ізраїльський композитор, один з основоположників сучасного музичного мистецтва в Ізраїлі.

Йозеф Таль
Основна інформація
Дата народження 18 вересня 1910(1910-09-18)[1][2][…]
Місце народження Пневи, Ґміна Пневи, Шамотульський повіт, Великопольське воєводство, Польща
Дата смерті 25 серпня 2008(2008-08-25)[1][2][…] (97 років)
Місце смерті Єрусалим[1]
Громадянство Ізраїль
Професії композитор, піаніст, фотограф, диригент, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, письменник
Вчителі Пауль Хіндеміт
Жанри опера
Нагороди

Лауреати премії Вольфа (1982)

Берлінська художня преміяd (1975)

 Файли у Вікісховищі

Біографія

Майбутній композитор народився в сім'ї Юліуса і Оттілії Грюнталь. Незабаром після його народження родина переїхала в Берлін, де Юліус Грюнталь викладав стародавні мови у Вищій школі юдаїки. Йозеф Таль вступив в Державну вищу школу музики, його вчителями були Пауль Гіндеміт і Гайнц Тіссен (теорія музики і композиція), Курт Закс (історія музики) і Макс Трапп (фортеп'яно). 1927 року Таль зацікавився електронною музикою і вивчав її за підтримки Фрідріха Траутвайна. Під час навчання, а також після його закінчення 1931 року Таль заробляв на життя, граючи на танцях і в кінотеатрах, а також даючи уроки фортеп'янної гри. Після приходу до влади нацистів Таль залишився безробітним, а 1934 року емігрував до Палестини разом з дружиною Розі Левенталь і малолітнім сином Ройбеном.

У Палестині Таль деякий час працював фотографом (це мистецтво він почав вивчати ще в Німеччині), 1936 року оселився в Єрусалимі і повернувся до активної кар'єрі музиканта: грав на фортеп'яно і давав приватні уроки. У цей період він зближується з єрусалимською культурною богемою, в тому числі з поетесою Ельзою Ласкер. На запрошення Еміля Гаузера Таль почав викладати фортеп'яно, теорію музики і композицію в Палестинській консерваторії. З 1951 року він також працював в Єврейському університеті в Єрусалимі, де 1961 року заснував першу в Ізраїлі студію електронної музики, а 1965 — відділення музикознавства, яке сам і очолював до 1971 року. Серед учнів Таля — Бен-Ціон Оргад, Наомі Шемер і багато інших відомих ізраїльських музикантів. Таль був членом Міжнародного товариства сучасної музики, писав численні статті і читав лекції. Аж до похилого віку Таль писав музику, в останні роки життя завершив автобіографію і ряд теоретичних робіт.

Нагороди і премії

Таль — лавреат численних міжнародних нагород в царині академічної музики, в тому числі Премії Вольфа за 1982 рік.

Основні твори
Опери
  • «Амнон і Тамара» (1961)
  • «Ашмедай» (1969)
  • «Массада 1967» (1972)
  • «Спокуса» (1976)
  • «Вавилонська вежа» (1983)
  • «Сад» (1987)
  • «Йосип» (1995)
Оркестрові твори
  • П'ять симфоній (1953, 1960, 1978, 1985, 1991)
  • Три концерти для фортеп'яно з оркестром (1944, 1953 1956)
  • Концерт для двох фортеп'яно з оркестром (1980)
  • Концерт для альта з оркестром (1954)
  • Концерт для віолончелі та камерного оркестру (1961)
  • Концерт для скрипки та віолончелі з камерним оркестром (1970)
  • Концерт для кларнета з камерним оркестром (1977)
  • Концерт для флейти з камерним оркестром (1977)
  • Ораторії, кантати
  • Твори для фортеп'яно соло і для камерних ансамблів
  • Електронна музика

Посилання

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118753827 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.