Премія Вольфа

Премія Вольфа присуджується в Ізраїлі з 1978 року Фондом Вольфа. Премія вручається щорічно в шести номінаціях: сільське господарство, хімія, математика, медицина, фізика і мистецтво.

Премія Вольфа
англ. Wolf Prize
Країна  Ізраїль
Тип наукова нагородаd
Вручає: Фондом Фольфа
На честь: Рікардо Вольф і Франциска Субіранаd
Нагородження
Засновано: 1978
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Вольфа (7)
Черговість
Сайт wolffund.org.il
 Премія Вольфа у Вікісховищі

Має високий авторитет і часто розглядається як друга за престижем після Нобелівської премії (в математиці та медицині — друга після відповідно Філдсівської та Ласкерівської премій).[1][2]

Про премію

Фонд був заснований в 1976 році Рікардо Вольфом (1887–1981), винахідником, дипломатом і філантропом, і його дружиною Франсискою Субірана-Вольф (1900–1981), з метою просування науки і мистецтва для добра людства. Рікардо Вольф народився в Ганновері (Німеччина), незадовго до початку Першої світової війни він емігрував на Кубу. Був послом Куби в Ізраїлі з 1971 року, після розриву дипломатичних відносин у 1973 році залишився в Ізраїлі до кінця життя.

Премія Вольфа вручається щорічно (з можливими перервами) в шести номінаціях: сільське господарство, хімія, математика, медицина, фізика і мистецтво. Премія в галузі мистецтв присуджується за правилом ротації окремих мистецтв. Чергування здійснюється в такому порядку: живопис, музика, архітектура, скульптура.

Премія включає диплом та грошову суму в розмірі 100 000 $.

Відбір переможців у кожній області здійснюється міжнародними комітетами з трьох експертів. Нові склади комітетів формуються щорічно. Фонд має статус приватної некомерційної організації. Опікуни, члени Ради та Комітетів, виконують свої обов'язки на добровільних засадах. У 1975 році Кнесет затвердив спеціальний «Закон про фонд Вольфа».

Премія Вольфа — одна з небагатьох недержавних премій, які мають комплексний характер, тобто охоплюють відразу кілька сфер людської діяльності.

Див. також

Примітки
  1. Physicsworld.com: Wolf prize goes to particle theorists
  2. Basolo, F: «From Coello to Inorganic Chemistry: A Lifetime of Reactions», page 65, Springer, 2002

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.