Йозеф Уріділь

Народився на Різдво в сім'ї кравця. Родина виховувала трьох синів. Разом з братом Феліксом з восьми років грав за дитячі та юнацькі команди західного Відня.

Потужний форвард восени 1914 отримав запрошення до «Рапіду». Під час першої світової війни перебував на військовій службі, в 1915 році був поранений. В цей час за клуб провів декілька товариських поєдинків. В команду повернувся навесні 1918 року, встиг провести в чемпіонаті п'ять матчів. Наступні три сезони стали найкращими в його футбольній кар'єрі. Виграно три чемпіонських титули та два кубка країни. Уриділ двічі стає найкращим бомбардиром чемпіонату. В сезоні 1920/21 встановлює рекорд результативності: 35 голів за 22 матчі (середня результативність — 1,59). 10 квітня 1921 провів свій найкращий поєдинок. «Рапід» приймав «Вінер АК». Перший тайм закінчився перемою гостей (2:4), а фінальний свисток зафіксував перемогу господарів (7:5). Всі сім голів «зелено-білих» забив Йозеф Уриділ[2].

В першій половині 20-х років, серед віденських вболівальників, він був найпопулярнішим гравцем. Поза межами футбольного поля займався рекламою пива та цукерок. Відомий віденський композитор написав фолькстрот «Сьогодні грає Уриділ» (1922). В 1924 році зіграв головну роль у фільмі «Борг та честь».

В сезоні 1924/25 переходить до «Фірст Вієнни», де грає півтора року. Команда двічі виходить до фіналу національного кубка, а Уриділ в одному з матчів забиває вісім м'ячів[3].

Влітку 1926 повертається до «Рапіду» на один сезон.

За збірну в 1919–1926 провів вісім матчів, забив вісім голів.

Тренерську діяльність розпочав у 1927 з чехословацьким клубом «Братислава». В 1929 році, на один сезон, повернувся на футбольне поле у складі «Барі», яка виступала в «Серії B». Потім тренує один з найкращих румунських клубів того часу — «Ріпензія» (Тімішоара). На посаді головного тренера збірної Румунії бере участь у чемпіонаті світу-1934. В подальшому тренує югославський БСК, швейцарські «Біль» та «Люцерн», німецькі «Рот-Вайс» (Ессен) і «Альтенбьонен» (Бьонен, Унна).

В 1943 був призваний до вермахту. Після війни працював в торгівлі. Тренерську діяльність поновив у 1953 році. З «Рапідом» виграє чемпіонат, а на міжнародному турнірі в Брюсселі переконливо перемагає чемпіона Англії лондонський «Арсенал» (6:1). Завершив тренерську діяльність у німецькому клубі «Ян» (Регенсбург).

Помер Йозеф Уриділ 20 травня 1962 від раку легень.

У 1991 одна з вулиць віденського району Пенцінг названа його ім'ям.

В 1999 ввійшов до символічної збірної «Рапіду» ХХ ст[4].

1. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия / А. В. Савин. — Москва: Эксмо, 2007.- 752с.: ил.-ISBN 978-5-699-22359-6

• Йозеф Уриділ — Спогади (1919, 1924)(нім.)
• Австрійський футбол(нім.)
• Rapidarchiv(нім.)
• Статистика за збірну Австрії на RSSSF(англ.)