Йордан I (князь Капуанський)

Йордан I (італ. Giordano; †1091), норманський граф Аверський (1078—1091), князь Капуанський (1078—1091).

Син Річарда Дренгота та його дружини Фресенди, дочки норманського ватажка Танкреда Отвіля, племінник герцога Роберта Гвіскара.

У 1078 його батько Річард I обложив Неаполь, який залишався незалежним. Роберт Гвіскар блокував Неаполь з моря, а Йордан напав на Абруцці, яке було папським володінням. За ці дії папа Римський Григорій VII 3 березня 1078 відлучив Річарда та Роберта від церкви, після чого Річард повернувся до Капуї, покаявся та помер. Йордан повірив у керівну роль церкви, зняв облогу Неаполя, подався до Риму, покаявся Григорію VII і став вірним слугою та захисником церкви.

Одним з його духовних вчителів став настоятель монастиря Монте Кассіно, Дезидерій Беневентський, який був посередником між ним і імператором священної Римської імперії Генріхом IV у 1081.

У 1085 після смерті Роберта Гвіскара Йордан підтримав його сина Боемунда в його спорі з братом Рожером Борсою, матір'ю якого була Сігельгайта, дочка князя Салернського Гваймара IV. Дружина Йордана Гайтельтріма була також дочкою Гваймара. Впродовж 3 років Боемунд володів Апулією. У 1085 Григорій VII помер і антипапа Климент III за підтримки Генріха IV знову став претендувати на папський престол. Однак, Йордан змусив конклав кардиналів обрати папою Дезидерія Беневентського, який прийняв ім'я Віктор III. За сприяння війська Йордана та маркграфині Тосканської Матільди Віктор III зайняв Ватикан і прогнав Климента 1 липня 1086.

Останні роки правління Йордана нічим особливим не відзначились. Він помер поблизу Террачіни і був похований у монастирі в Монте Кассіно. Престол спадкував його син Річард II. Інші сини Роберт і Йордан II пізніше також правили.