Річард I (князь Капуанський)

Річард I Дренгот (†1078), норманський граф Аверський (10491078), князь Капуанський (10581078).

Річард I
Народився 1024[1]
Помер 1078
Капуя, Провінція Казерта, Кампанія, Італія
Країна  Нормандія
Діяльність військовослужбовець
Титул Князь
Посада граф і принц
Батько Asclettin of Acerenzad
Брати, сестри Асклетин і Ranulf I of Caiazzod
У шлюбі з Fredesenda de Hautevilled
Діти Йордан I і Jonathan, Count of Carinolad

Син Асклетина, графа Ачеренци, молодший брат графа Аверського Асклетина, племінник Райнульфа Дренгота, норманського авантюриста, який на чолі загону лицарів прибув до Італії в 1017 і зумів заснувати норманську державу на півострові в 1030.

Граф Аверський Райнульф Трінканот вважав Річарда загрозою для свого правління. Річард служив разом з Гумфрідом Отвілем, братом Дрогона Отвіля, графа Апулійського. Його жорстокість під час розбійницьких нападів спонукали Райнульфа подарувати Річарду володіння його брата Асклетина. Пізніше Райнульф підмовив Дрогона ув'язнити Річарда, який перебував у темниці до смерті Трінканота. Спадкоємець Райнульфа - неповнолітній граф Аверський Герман потребував досвідченого регента. Сюзерен Аверси та Апулії князь Салернський Гваймар IV забезпечив звільнення Річарда та його призначення у 1048 охоронцем Германа. З того часу Герман зникає з усіх письмових документів, а Річард починає іменувати себе графом Аверським.

У 1053 він брав участь у битві біля Чивітате, у якій командував правим флангом норманського війська проти лангобардської армії на чолі з папою Римським Левом IX. Першого дня битви він подолав лангобардів і тривалий час переслідував їх, а потім повернувся до основних сил війська та допоміг Гумфріду та Роберту Гвіскару повернути хід битви на користь норманів.

Річард постійно намагався збільшити територію своїх володінь за рахунок загарбання земель своїх лангобардських сусідів - князя Капуанського Пандульфа VI та князя Салернського Гізульфа II. Після смерті слабкого правителя Капуї у 1057 він негайно обложив місто та відібрав князівську владу у брата Пандульфа Ландульфа VIII, проте залишив ключі від міста лангобардам до 12 травня 1062. Річард заручив свою дочку з сином герцога Гаетанського Атенульфом I. Юний наречений помер до весілля і Річард зажадав від Атенульфа виплати «моргенгаба» — чверті доходів від володінь чоловіка, що по лангобардським звичаям передавались дружині після першої шлюбної ночі. Оскільки шлюб не відбувся і першої шлюбної ночі не було, вимога виплати моргенгаба в цьому випадку була необгрунтована і Атенульф відмовив у її виплаті. Через відмову герцога Річард захопив Аквіно й отримав 400 золотих монет від Атенульфа.

У лютому 1059 Гільдебранд, на той час високопоставлений член папської курії, прибув до Капуї та отримав згоду Річарда допомогти папі Миколаю II у його боротьбі з антипапою Бенедиктом X. Річард узяв в облогу Бенедикта в Галерії, за що Миколай II у 1059 скликав синод у Мельфі, на якому визнав Роберта Гвіскара герцогом Апулії, Калабрії та Сицилії, а Річарда графом Аверським.

У 1061 він, на прохання Гільдебранда, знову за допомогою війська допоміг обранню папою Олександра II на противагу тогочасному антипапі Гонорію II. У 1062 Річард послав свого сина Йордана відібрати владу в Гаеті в Атенульфа II. У 1064 Річард і Йордан захопили герцогство Гаетанське.

У 1076 у відповідь на проголошення зміщення імператором священної Римської імперії Генріхом IV папи Римського Григорія VII Роберт Гвіскар і Річард вирішили допомогти папі, який відлучив від церкви імператора. Опираючись на норманів Григорій VII зміг проводити свою політику. Натомість норманські ватажки напали на Гізульфа в Салерно. Пізніше Річард обложив Неаполь, який залишався незалежним. Роберт Гвіскар блокував Неаполь з моря. За ці дії папа 3 березня 1078 відлучив Річарда та Роберта від церкви, після чого Річард помер у Капуї.

Після смерті Річарда престол спадкував його син Йордан. Річард залишив також молодшого сина Джонатана.

Джерела

  • Norwich, John Julius. The Normans in the South 1016-1130. Longmans: London, 1967.
  • Chalandon, Ferdinand. Histoire de la domination normande en Italie et en Sicile. Paris, 1907
  1. Lundy D. R. The Peerage
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.