Йост (король Німеччини)

Походив з династії Люксембургів. Старший син Іоганна Генріха, маркграфа Моравії, та Маргарити П'яст (доньки Миколая II, князя Опавського). Народився у 1351 році. Здобув гарну освіту. Досить ефективно керував спадковими володіннями свого батька, проте, за деякими джерелами, відрізнявся жадібністю, підступністю і марнославством. У 1372 році оженився на доньці князя Опольського. У 1374 році вона померла. Того ж року оженився на тітці померлої дружини.

Після смерті батька 1375 року Йост розділив престол Моравії зі своїм молодшим братом Прокопом. Однак уже в 1381 році між братами спалахнула війна, яка тривала, з перервами, до самої смерті Прокопа в 1405 році.

У 1383 році двоюрідний брат Йоста — імператор Венцель призначив його генеральним вікарієм Італійського королівства. Після цього Йост брав участь в походах до Угорщини свого двоюрідного брата Сигізмунда Люксембурга, який претендував на престол Угорщини. За свою військову допомогу Йост отримав за свою підтримку західну Словаччину з Пожоном.

Сигізмунд, постійно відчував фінансові труднощі, тому 1388 року поступився Йосту курфюрством Бранденбург за 565 тисяч гульденів. У тому ж році Венцель передав йому родове герцогство Люксембург (що стало герцогством) з низкою ленів в Ельзасі.

У 1392 році Йост вступив в союз з Сигізмундом і Альбрехтом IV, герцогом Австрії, проти імператора Венцеля і свого рідного брата Прокопа. У ході війни Йост вдалося полонити короля в Бероуні 1394 році, але незабаром він змушений був змушений звільнити його.

У 1397 році Йост замирився з Венцелем Люксембургом і Лужицьке маркграфство і підтвердження на володіння Бранденбургом. У 1401 році укладено союз з Сигізмундом, який 1402 року було порушено. Того ж року герцогство Люксембург за 100 тис. дукатів передано Людовику I Орлеанському. Війна почалася знову і тривала до 1405 року. Йост діяв в союзі з Рупрехтом III, курфюрстом Пфальца. Йост сприяв останньому у здобутті в 1400 році корони Німеччини, поваливши імператора Венцеля. У 1407 році після смерті Людовика Орлеанського Йост повернув собі герцогство Люксембург.

Після смерті короля Рупрехта у 1410 році кандидатом на німецький престол виступив Сигізмунд Люксембург. Його партія мала у своєму розпорядженні голосами двох курфюрстів — Трірського і Пфальцського. Сам Сигізмунд вважав за собою, як маркграфом Бранденбурзьких, ще бранденбурзький голос. Пфальц і Трір обрали Сигізмунда, але Майнц і Кельн в угоді з східними курфюрстами 1410 року проголосили німецьким королем Йоста. Венцель при цьому вважався імператором. Втім 18 січня 1411 року Йост раптово помер (можливо його було отруєно), і 21 липня 1411 року відбулися нові вибори, на яких королем обрано Сигізмунда Люксембурга. Інші володіння перейшли останньому також, окрім герцогства Люксембург, де правити стала його небога Єлизавета фон Герліц.

Перша дружина — Єлизавета, донька Владислава II П'яста, князя Сілезько-Опольського. Дітей не було.

Друга дружина — Агнес, донька Болеслава II, князя Сілезько-Опольського. Дітей не було.

• Štěpán, Václav (2002). Moravsky markrabě Jošt (1354—1411). Matice moravská p. 823. ISBN 80-86488-05-5
• Jaroslav Mezík: Die Finanzen des mährischen Markgrafen Jost (1375—1411). In: Prečan, Vilém (Hg.): Acta Creationis. Unabhängige Geschichtsschreibung in der Tschechoslowakei 1969—1980, Bukarest 1980, S. 69–91.