Йос Дарден

Народився 26 листопада 1954 року в місті Тонгерен. Вихованець «Тонгерена», у основній команді якого дебютував 1972 року у другому бельгійському дивізіоні, де провів вісім сезонів, взявши участь у 215 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Стандард» (Льєж), до складу якого приєднався 1980 року. Відіграв за команду з Льєжа наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стандарда», був основним гравцем команди. У першому ж сезоні Йос з командою став володарем Кубка Бельгії, а у наступних двох сезонах ставав чемпіоном Бельгії. Також у 1981 та 1983 роках клуб із Дарденом здобував Суперкубок Бельгії, а у сезоні 1981/82 дійшов до фіналу Кубка володарів кубків, поступившись там «Барселоні» (2:1).

1984 року у бельгійському футболі вибухнув корупційний скандал, в якому був виявлений факт договірних матчів, в яких було замішано керівництво «Стандарда». Найсильніші гравці команди, в тому числі і Дарден, були дискваліфіковані у місцевому чемпіонаті на рік, та змушені були покинути країну. Дарден відправився до Нідерландів, де два сезони захищав кольори клубу «Рода».

1986 року Дарден повернувся до Бельгії, ставши гравцем «Беєрсхота», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця, а завершив ігрову кар'єру у команді «Жерміналь-Екерен», за яку виступав протягом 1990—1992 років[1].

1973 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії (U-19), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 6 іграх, відзначившись 2 забитими голами.

1974 року залучався до складу молодіжної збірної Бельгії. На молодіжному рівні зіграв в одному офіційному матчі.

27 травня 1982 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бельгії в товариській грі проти Данії (0:1), а вже влітку поїхав на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії, замінивши і фінальній заявці Рене Вандерейкена, який зазнав важкої травми прямо напередодні турніру. На «мундіалі» Дарден на поле не виходив, а команда вилетіла за підсумками другого групового етапу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 5 матчів[2].

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1992 року, очоливши тренерський штаб клубу «Беверен». У цій команді Йос пропрацював три роки, після чого ще один сезон очолював «Ломмель».

1996 року став головним тренером команди «Стандард» (Льєж), тренував команду з Льєжа один рік, а потім був головним тренером інших бельгійських команд «Льєрс» (вигравши з ним Суперкубок Бельгії 1997 року) та знову «Ломмель». Згодом протягом 2000—2001 років очолював тренерський штаб нідерландського клубу «Ейндговен».

У 2001 році Дарден підписав контракт із «Генком», у якому в цей час виступав його син, Кун Дарден, ставши помічником нового головного тренера Сефа Вергоссена. У 2001/02 році клуб став чемпіоном Бельгії, завдяки чому вперше у своїй історії вийшов до Ліги чемпіонів. Втім у наступні роки команда показувала посередні результати і Вергоссен разом з Дарденом покинули клуб по завершенні сезону 2003/04.

У жовтні 2004 року Дарден очолив «Монс»[3], але не зумів врятувати команду від вильоту з вищого дивізіону, після чого повернувся до «Генка», де знову недовго працював асистентом.

У вересні 2005 року Йос прийняв пропозицію попрацювати у «Жерміналь-Беєрсхоті», клубі, створеного в результаті об'єднання двох його екс-клубів «Жерміналь-Екерен» та «Беєрсхот». Дарден залишив команду з Антверпена по завершенні сезону 2005/06.

У червні 2006 року його запросили до «Металурга» (Донецьк), де він очолював резервну команду[4]. А 17 травня 2007 року, після звільнення головного тренера першої команди Ко Адріансе Дарден був підвищений до посади головного тренера «Металурга»[5]. 1 грудня 2007 року, програвши з рахунком 0:3 «Дніпру», бельгієць подав у відставку, коли команда опустилась на 12 місце і була у 3 очках від зони вильоту[6].

У сезоні 2009/10 Дарден знову був головним тренером команди «Жерміналь-Беєрсхот»[7], по завершенні якого на запрошення свого колишнього партнера по команді Мішеля Прюдомма увійшов до його тренерського штабу в нідерландському «Твенте». У жовтні він став тренером резервної команди, після того, як Рене Гаке очолив «Еммен»[8], однак через рік обидві сторони вирішили припинити співпрацю.

28 червня 2011 року Дарден очолив клуб другого дивізіону «Шарлеруа»[9], який покинув вже 26 вересня того ж року[10].

У травні 2012 року був прийнятий на роботу в угорський «Уйпешт», але теж не пропрацював і сезон, звільнившись у березні після розгромної поразки 0:6 від клубу «Пакш».

З 2014 по 2016 рік Дарден працював асистентом свого співвітчизника Френка Веркаутерена у російських «Крилах Рад» (Самара)[11].

У січні 2017 року Дарден знову повернувся у «Генк» на посаду помічника тренера Альберта Стейвенберга. Після його звільнення з 10 по 18 рудня 2017 року був в.о. головного тренера клубу і керував командою у двох матчах[12], а потім увійшов до тренерського штабу нового головного тренера Філіппа Клемента. Після виграшу національного титулу з «Генком» у травні 2019 року було через місяць оголошено, що Дарден припинить свою роботу помічника, однак залишиться у структурі клубу і буде відповідати за координування нового проекту молодіжної академії «Генка»[13].

Син, Кун Дарден, також став професіональним футболістом і грав за збірну Бельгії[14].

• Йос Дарден на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Йос Дарден на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Йос Дарден на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Йос Дарден на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Йос Дарден на сайті Eu-football.info (англ.)