Казантипський природний заповідник

Заповідник створений Указом Президента України від 12 травня 1998 року № 458 на площі 450,1 гектари з метою збереження у природному стані типових та унікальних степових природних комплексів Азовського узбережжя Криму і прилеглої акваторії.

Заповідник розташований в Автономній Республіці Крим, Ленінський район, на північно-західному узбережжі Керченського півострова на мисі Казантип. З усіх боків він омивається водами Азовського моря і лише на півдні з'єднується із сушею вузьким піщаним перешийком.

За схемою фізико-географічного районування територія заповідника входить до Кримського степового краю Південно-степової підзони Степової зони. Рослинність за геоботанічним районуванням відноситься до Керченського округу Приазовсько-Чорноморської підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Клімат цього району помірно континентальний, посушливий, з жарким літом (максимальна температура для мису Казантип становить +35,7 °C), із засухами і суховіями та короткою, досить теплою зимою з періодичними нетривалими морозами та непостійним сніговим покривом (мінімальна температура −22,3 °C). Середньорічна температура повітря у цьому районі становить +10,8 °C. Безморозний період триває 200 днів. Кількість річних опадів становить 400 мм, їх найбільше випадає у літньо-осінній період. Панують північно-східні вітри, які часто досягають сили ураганів, характерними є тумани та підвищена вологість повітря.

Мис Казантип — одна з найцікавіших геологічних пам'яток Криму. Він складений моховатковими вапняками із Membranipora lapidosa. Зовнішня кільцева гряда Казантипу схожа на давній атол, а плоске дно котловини — на осушену лагуну. Проте насправді мис — це типова випукла брахіантикліналь з пологим нахилом пластів на її крилах. Він являє собою кільцеподібний риф, що утворився як острів при повільному піднятті морського дна ще в сарматський та меотичний періоди. Кільцева гряда з рифових вапняків вийшла на денну поверхню, створивши характерну для мису казаноподібну форму рельєфу, завдяки якій він і отримав свою назву — «Казантип», що в перекладі з тюркської означає «дно казана». Узбережжя мису надзвичайно розчленоване. Поверхня багатьох зовнішніх схилів є складним чергуванням цирків, карстових воронок, тріщин та хаотичним нагромадженням скель. Невеликі бухти узбережжя закінчуються вапняковими обривами, що переходять у степ.

Нафтовидобування в Казантипському заповіднику

Всього у флорі Казантипу налічується 541 вид судинних рослин, що становить дещо більше 40 % флори рівнинного Криму або близько 60 % флори Керченського півострова. З них відмічено 3 вузьколокальних, 17 кримських, 28 кримсько-новоросійських, 2 кримсько-таманські та понад 50 причорноморських і приазовських ендемів. У флорі заповідника зареєстровано також 30 видів мохоподібних, 75 видів лишайників, 28 видів водоростей. Тут зростають також 14 видів справжніх грибів.

До Червоної книги України занесені 25 видів, що зростають у заповіднику: фіалка біла, катран мітрідатський, чебрець прибережний, волошка Талієва, офрис оводоносна, мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, астрагал дніпровський, чебрець несправжньогранітний, асфоделіна жовта, тюльпани двоквітковий та Шренка, осінник пізньоцвітовий, холодок прибережний, плодоріжка пірамідальна, зозулинець різнобарвний, 5 видів ковили (дніпровська, Браунера, тирса, Лессінга та понтична), диктіота дихотомічна, ксантопармелія камчадальська та рамаліна рвана. Тут охороняються також 4 види рослин, занесені до Європейського червоного списку: бурачок чашечкоплодий, гвоздика ланцетна, катран мітрідатський та чебрець Дзевановського.

За попередніми даними тут зареєстровано 4 види ракоподібних, 19 — павукоподібних, 429 — комах. Хребетних тварин відмічено 188 видів, з них 80 видів риб, 1 вид земноводних, 4 — плазунів, 81 — птахів та 22 види ссавців. У заповіднику охороняються 6 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 35 видів, занесених до Червоної книги України, та близько 50 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією. Із «червонокнижних» безхребетних тут мешкають: мізиди аномальна та зубчаста, кріт морський, краб трав'яний; ембія реліктова; ліксус катрановий; зегрис Евфема, пістрянка весела, махаон, подалірій, аврора біла, шовкопряд Балліона; мегалодонт середній, арге Беккера і ін.; із хордових: жовтопуз, полози жовточеревий і чотирисмугий, гадюка степова, ходулочник, кулик-сорока, огар, боривітер степовий, лунь польовий, підковоніс великий, тхір світлий і ін.

До території заповідника входить прибережно-аквальний комплекс біля м. Казантип (56 га) — типове для цього біогеографічного регіону водно-болотне угіддя. Воно віднесено до водно-болотних угідь міжнародного значення і є особливо цінним для підтримання біологічного різноманіття регіону, місцем зосередження галофітних біоценозів та морських макролітів, має велике значення для підтримання життєдіяльності водоплавних птахів: чаплі великої білої, чаплі малої білої та огаря, який тут гніздиться. Цей аквальний комплекс є важливим місцем нересту, нагулу та зимівлі аборигенних видів риб.

Площа заповідника є незначною, і для підвищення ефективності охорони унікальних природних комплексів є потреба у розширенні його території за рахунок котловини м. Казантип, територій заказників «Астанійські плавні», «Караларський спеп» та ін., а також у створенні охоронної зони на акваторії Азовського моря біля м. Казантип.

• Інформація на сайті Україна Інкогніта
• Степи України
• ПЗФ України