Калиновський Анатолій Васильович

Анатолій Васильович Калиновський (псевдоніми — Анатоль Галан, А. Чечко, Іван Евентуальний, Колібрі, Кость Галан, Василь Орлик; нар. 09 серпня 1901 — пом. 3 жовтня 1987) — український письменник, редактор, поет-сатирик, член УРДП та ОУП «Слово».

Калиновський Анатолій Васильович
Народився 22 серпня 1901(1901-08-22)
Землянка, Глухівський район
Помер 3 жовтня 1987(1987-10-03) (86 років)
Рочестер, штат Нью-Йорк, США
Діяльність письменник, поет

Біографія

Анатолій Калиновський народився 09 серпня 1901 року в родині священика в селі Землянка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Глухівського району Сумської області). Середню освіту він здобув у Новгород-Сіверській духовній семінарії.

В 1920-х роках працював у Вістях ВУЦВК, учителем у середній школі, був членом літературної організації «Забой».

Заочно закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1929).

З 1933 р. перестав друкуватися. У повоєнний час емігрував, перебував у Зальцбурзі (Австрія). Потім переїхав до Аргентини (1949), пізніше до США (1956). Співпрацював із редакціями журналів „Мітла”, „Пороги” в Буенос-Айресі, з газетою „Прометей” у Нью-Йорку.

Помер 3 жовтня 1987 року в місті Рочестер, штат Нью-Йорк, похований там же.

Творчий доробок

Автор збірок оповідань і новел «Чарівна дружина» (1947), «Пахощі» (1950), «Поразка маршала» (1956), «Невигадане» (1967), «Розмова з минулим» (1971), «Життя» (1976), «Танець на линві» (1980), «З минулих днів» (1989); віршованої повісті «Хам» (1970); збірок сатиричних творів «Проти шерсти» (1962), «Сатири» (1971); збірки мініатюр «Міркування серйозні, не дуже серйозні і так собі» (1971), гуморесок «Про все потроху» (1978); драми «Володар — страх» (1955); спогадів «Будні совєтського журналіста» (1956), «Записки слідчого» (1964) та інших творів.

Окремі видання:

Література
  • Галан Анатоль // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 1. — С. 340.
  • Ділимося сумною вісткою… // Свобода. — 1987. — Число 196. — 13 жовтня. — С. 3.
  • М. С. К. Ще одна меценатка Українського Музею // Свобода. — 1987. — Число 203. — 22 жовтня. — С. 3.
  • Кухар Роман. Про письменника, що звав себе «Евентуальним» і «Галаном» // Свобода. — 1989. — Число 142. — 29 липня. — С. 2.
  • Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Качуровський І. Проза Анатоля Галана // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – С.509-513.
  • Маркусь В. Галан-Калиновський Анатоль // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В.Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. – Нью-Йорк – Чикаго, 2009. – Кн. 1. – С. 144.
  • Романенчук Б. Галан Анатоль // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. –Філадельфія:Київ, 1973. – Т. 2. – С. 320-321.
  • Скорупський В. Вмію життя і за біль, і за радість любить (до 75-річчя Анатоля Галана) // Слово. Збірник 7. – Едмонтон, 1978. –С. 262-266.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.