Камалов Сабір
Сабір Камалович Камалов (узб. Собир Камолович Камолов
узб. Sobir Kamolovich Kamolov; 23 квітня 1910, Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія — 6 червня 1990, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянський і узбецький державний та партійний діяч, перший секретар ЦК КП Узбекистану (1957—1959). Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань (1946-1962). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1956—1961.
Камалов Сабір | |
---|---|
узб. Собир Камолович Камолов узб. Sobir Kamolovich Kamolov | |
Народився |
23 квітня 1910 Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія |
Помер |
6 червня 1990 (80 років) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
Країна | Узбекистан |
Діяльність | політик |
Alma mater | Вища партійна школа при ЦК КПРС |
Знання мов | російська[1] |
Посада | депутат Верховної ради СРСР |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився в Ташкенті у родині робітника. Узбек. У 1925 році закінчив чотири класи школи 1-го ступеня в Ташкенті.
З січня 1925 до листопада 1929 р. — робітник-будівельник (маляр, штукатур) на поденних роботах у Ташкенті. У 1926 вступив у ВЛКСМ.
У листопаді 1929 — листопаді 1930 р. — пропагандист партійного кабінету Октябрського районного комітету КП(б)Узбекистану міста Ташкента. У грудні 1930 — липні 1931 р. — секретар Новобухарського районного комітету ЛКСМ Узбекистану.
Член ВКП(б) з травня 1931 року.
У серпні 1931 — травні 1933 р. — заступник завідувача, завідувач масово-економічного відділу Середньоазіатського крайкому ВЛКСМ, голова дитячої комсомольської організації в місті Ташкенті.
У червні 1933 — вересні 1936 р. — 1-й секретар Каракалпацького обласного комітету ЛКСМ Узбекистану.
У вересні 1936 — листопаді 1937 р. — студент Ташкентського інституту марксизму-ленінізму.
У листопаді 1937 — квітні 1938 р. — 1-й секретар Ташлакського районного комітету КП(б) Узбекистану Ферганської області. У травні — серпні 1938 р. — 1-й секретар Маргеланського районного комітету КП(б) Узбекистану Ферганської області. У серпні — вересні 1938 р. — завідувач сільськогосподарського відділу Ферганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.
У вересні 1938 — січні 1940 р. — 2-й секретар Ферганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.
У січні — жовтні 1940 р. — народний комісар землеробства Узбецької РСР. У жовтні 1940 — травні 1941 р. — заступник Голови Раднаркому Узбецької РСР.
У квітні 1941 — жовтні 1946 р. — 1-й секретар Каракалпацького обласного комітету КП(б) Узбекистану.
У жовтні 1946 — липні 1949 р. — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).
У вересні 1949 — квітні 1950 р. — 1-й секретар Ферганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.
У квітні 1950 — грудні 1955 р. — секретар ЦК КП(б) Узбекистану.
З 22 грудня 1955 до 30 грудня 1957 р. — Голова Ради Міністрів Узбецької РСР.
28 грудня 1957 року під час VI надзвичайного пленуму ЦК КПУз обраний Першим секретарем КП Узбекистану замість Мухитдинова (у зв'язку з обранням останнього секретарем ЦК КПРС). Як і Мухитдинов, вважався представником «ташкентського» клану. 15 березня 1959 року Камалов знятий з посади за «допущене засмічення кадрів політично неблагонадійними елементами» і «примиренчеськи-заступницьке відношення до націоналістичних проявів».
З березня 1959 до квітня 1962 р. — голова виконавчого комітету Ферганської обласної ради депутатів трудящих.
У квітні 1962 — квітні 1965 р. — заступник начальника Головного управління хлібопродуктів Узбецької РСР. У квітні 1965 — лютому 1970 р. — 1-й заступник міністра хлібопродуктів Узбецької РСР. У лютому 1970 — травні 1980 р. — заступник міністра заготівель Узбецької РСР.
З травня 1980 року — персональний пенсіонер союзного значення. Похований в Ташкенті.
Нагороди
- три ордени Леніна
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Червоної Зірки
- три ордени Знак Пошани
- медалі
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.