Кам'яниця (Ужгородський район)
Кам'яни́ця — село в Ужгородському районі Закарпатської області, на річках Уж і Сирий Потік.
| село Кам'яниця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Вигляд з Невицького замку на Кам'яницю | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Закарпатська область | ||||
| Район/міськрада | Ужгородський район | ||||
| Рада | Кам'яницька сільська рада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1350 | ||||
| Населення | 1 886 | ||||
| Площа | 0,12 км² | ||||
| Поштовий індекс | 89411 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°41′36″ пн. ш. 22°24′22″ сх. д. | ||||
| Водойми | р. Уж, Сирий Потік | ||||
| Найближча залізнична станція | Кам'яниця | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 89411, с. Кам'яниця, вул. Ужанська, 105 | ||||
| Карта | |||||
  Кам'яниця | |||||
 Кам'яниця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Історія
На правому березі ріки Уж, біля пішохідного моста — мезолітичне місцезнаходження. Археологи запевняють, що на території села Кам'яниця та Гута відомо вісім стоянок первісних людей, які проживали тут ще в період мезоліту (14 — 5 тисяч років тому назад). В урочищі Скалка, на місці сучасного футбольного поля розташоване давньослов'янське поселення VII—IX століть.
В джерелах XV—XVII ст. село відоме під назвою Kemencze. Перша письмова згадка датована 1451 роком. Очевидно, воно було засноване в другій половині XIV — на початку XV ст. на основі волоського права. Кам'яниця була власністю Невицького домену Другетів.
В 1567 році в Кам'яниці було оподатковано 3 селянські господарства, які володіли 1,5 порти. В 1599 році в селі уже нараховувалось 15 селянських і одне шолтейське господарств. В 1715 році, через розорення, було оподатковано лише 7 селянських господарств. Джерела XVIII ст. відносять Кам'яницю до руських сіл Ужанської долини.
Перший потяг з міста Ужгорода через село Кам'яниця до селища Великий Березний пройшов у 1893 році. В 1934 році, після закінчення будівництва греблі на річці Уж, по каналу від села Кам'яниця пішла вода до міста Ужгород, яка і досі крутить турбіну Оноковської ГРЕС. Вже тоді в Кам'яницю прийшла електроенергія.
У 1806 році згадують муровану церкву, яка вже руйнувалася.
Нову кам'яну греко-католицьку церкву збудовано у 1934 році. Церква збудована в стилі традиційної однонавної базиліки. Табличка в церкві повідомляє, що храм збудовано за Папи Пія ХІ, єпископа Олександра Стойки та намісника о. Михайла Дутки.
У 1949 році греко-католицьку церкву Святого Петра і Павла в селі Кам'яниця насильно передано російській православній церкві. До справи брались відповідні державні органи, саме вони своїми вказівками поставили греко-католицьку Церкву на Закарпатті поза законом, масово передавали храми новоутвореним православним громадам, а коли цього не вистачало вдавались до убивств та репресій.
Після легалізації греко-католицької Церкви на Закарпатті, у селі Кам'яниця у 1991 році відновлено греко-католицьку громаду. Повернути храм Святого Петра і Павла та домовитися про почергове Богослужіння греко-католицьким вірникам не вдалося.
Довелось будувати новий греко-католицький храм села Кам'яниця. 24 квітня 2005 року єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан освятив наріжний камінь під будівництво нової греко-католицької церкви. Поки Богослужіння проводилися у тимчасовій дерев'яній каплиці.
Економіка
В селі розташоване найбільше гірничодобувне підприємство Закарпатської області — Кам'яницький кар'єр (законсервовано з 2017 р.).
Пам'ятки
- На південний схід від села розташований Невицький замок.
- На північ — урочище «Тепла Яма».
- На захід — заказник «Остра».
- На схід від села, в урочищі «Замкова гора», розташований Стовп з вулканічного туфу 10 м
- на території Ужгородського лісгоспу, адміністрація якого також територіально знаходиться в Кам'яниці, створили єдину в Україні «живу» колекцію червонокнижних рослин..
Символіка
Герб
Герб села Кам'яниця виконано на класичному щиті XV—XVII ст. в осучасненому (ретро) стилі, на якому розміщені чотири зображувальні елементи. У верхній частині селянин (будівельник) з возом, що навантажений камінням, та тягова сила — воли.
Суцільне поле щита перетинає готичного характеру (рукописні мініатюри) стрічка з написом кирилицею: «Кам'яниця». Нижче під стрічкою, вкомпоновані зображення червоноперих риб (форель) і рака. У сиву давнину швидкоплинний потік, що поділяє село на два боки, вражав повноводністю, чистотою і бурхливістю…
Поряд (справа) відтворено знаряддя праці селян, які впродовж століть обслуговували життєдіяльність старовинної фортеці «Невицький замок».
Сукупність образів художнього задуму герба с. Кам'яниця відповідає усім критеріям вимог геральдичної науки.
Прапор
Прапор села Кам'яниця несе в собі філософський біблійно-релігійний зміст. А саме: поле прапора поділене на 4 частини, у центрі зображено старовізантійський класичний хрест, що символізує віросповідність слов'янами християнства.
У лівому верхньому полі розміщено у колі графічне зображення сучасного виду фортеці «Невицький замок», що постає, як основне джерело глибокої історичної пам'яті про пращурів та пам'ятки архітектури.
По всьому периметру полотнище облямоване церковним орнаментом, виконаним у стилі раннього бароко, що створює загальну естетичність візуального сприйняття, як єдиного художнього образу герба і прапора. Полотнище гармонійно насичине зеленим, жовтим, синім, темно рожевим кольорами.
Туристичні місця
- На правому березі ріки Уж, біля пішохідного моста — мезолітичне місцезнаходження. Археологи запевняють, що на території села Кам'яниця та Гута відомо вісім стоянок первісних людей, які проживали тут ще в період мезоліту (14 — 5 тисяч років тому назад).
- В урочищі Скалка, на місці сучасного футбольного поля розташоване давньослов'янське поселення VII—IX століть.
- гребля на річці Уж
- Кам'яницький кар'єр
- На південний схід від села розташований Невицький замок.
- На північ — урочище «Тепла Яма».
- На захід — заказник «Остра».
- На схід від села, в урочищі «Замкова гора», розташований Стовп з вулканічного туфу 10 м
- на території Ужгородського лісгоспу, адміністрація якого також територіально знаходиться в Кам'яниці, створили єдину в Україні «живу» колекцію червонокнижних рослин.
- У 1806 році згадують муровану церкву