Кантемір Омелян
Кантемір Омелян Михайлович (*Кіцмань — †Серпень 1919, Могилів-Подільський) — сотник Буковинського Куреня, 3-ї Стрілецької дивізії Армії УНР.
| Омелян Кантемір | |
|---|---|
 | |
| Народження |
невідомо
Кіцмань |
| Смерть |
Серпень 1919 Могилів-Подільський |
| Країна |
 УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання |
 Сотник |
| Війни / битви |
Перша Світова війна Українсько-радянська війна Бій за станцію Вапнярка, битва за Могилів-Подільський |
В листопаді 1918-го брав участь у боях на Буковині проти наступаючої румунської армії, зокрема, на станції Лужани.
Будучи командиром Буковинського Куреня відзначився в битві за Могилів-Подільський проти більшовиків, яка закінчилася блискавичною перемогою військ УНР.
Кантемір був смертельно поранений в бою і помер у серпні 1919 року. Похований в Могилеві-Подільському.
«…. Кадри Буковинського Куреня на чолі з отаманом Миколою Топущаком зайнялися похороном свого командира. До них долучилася ціла могилівська громада, бо це ж Омелян Кантемір, під керівництвом полковника П.Шандрука, здобув своїм Буковинським Куренем Могилів від чабанівських банд та серебрійського полку, які знущалися з українського населення. Похорон був величний, до церкви тіло покійного відпроваджували на запряженій в чотири коні гарматі, яку він здобув на залізничній станції міста. Сотня буковинських стрільців разом з вояками інших військових частин, що були тоді в місті, взяли участь в похороні. За ними йшло українське громадянство. Церква була переповнена, численне духовенство підносило до Бога заупокійні молитви, співав церковний хор. „Дума про двох братів Кантемірів“ зберегла для нас слова, якими прощав сотника Омеляна Кантеміра його бойовий побратим, четар Теофіль Галицький:
„Якби таких героїв тисячі ми мали, То б неволі ми не знали, У своїй державі проживали І ворогів на наших землях не видали!“
Тіло поховали в садку цієї церкви, де воно, можливо, спочиває і до цих часів, якщо ворожа рука не знищила могили О.Кантеміра. Втім, сьогодні ми не знаємо навіть, біля якої з двох збережених в Могилеві церков — Миколаївської 1754 р. а чи Георгієвської 1809 р. — поховано буковинського героя Омеляна Кантеміра…»
Див. також
Посилання
- Дуда А., Старик В. Буковинський курінь дієвої армії УНР
- Каліберда Ю. 3-Я ЗАЛІЗНА ДИВІЗІЯ АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (за спогадами та життєписами військових мемуаристів) // Воєнна історія #2(50) за 2010 рік
- Лакуста С. Дума про двох братів Кантемірів // Час. – 1932. – Ч. 1049. – 28 квітня.
- Пігуляк І. Спогади у 60-річчя смерти Омеляна Кантеміра // Буковина (Торонто). – 1978. – Ч. 1.
- Добржанський О., Старик В. Хочемо до України!
- Омелян Кантемір [Текст] : [р. н. 1895, м. Кіцмань; ] // Кривого Г. П. Кіцмань і кіцманчани. Погляд крізь простір і час : історико-краєзнавчий нарис / Г. П. Кривого ; літ. ред.: М. Куєк, С. Деревенко. - Чернівці, 2011. - С. 91-94.
- Енциклопедія українознавства