Кіцмань
Кі́цмань — місто на Буковині, районний центр Кіцманського району Чернівецької області. Розташований на берегах річки Совиці — притоки Прута. Через місто проходить автодорога E85 Чернівці — Тернопіль — Луцьк — Ковель, і залізнична станція.
| Кіцмань | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Чернівецька область | ||||||||
| Район | Кіцманський район | ||||||||
| Засноване | |||||||||
| Перша згадка | 1413[1] | ||||||||
| Населення | ▼ 6287 (01.01.2017)[2] | ||||||||
| - повне | ▼ 6287 (01.01.2017)[3] | ||||||||
| Площа | 8,6 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 59300-06 | ||||||||
| Координати | 48°26′28″ пн. ш. 25°46′01″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 232 м | ||||||||
| День міста | 12 липня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Кіцмань | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 26 км | ||||||||
| - автошляхами | 22 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 522 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 59300, вул. Незалежності, 57, м. Кіцмань, Кіцманський р-н, Чернівецька обл. | ||||||||
| Міський голова | Сергій Борисович Булега | ||||||||
| |||||||||
Історія
Найдавніша письмова згадка про Кіцмань датована 1413 роком. Розвитку населеного пункту сприяло те, що він стояв на перехресті доріг, які з'єднували долину Дністра і Прута.
В епоху середньовіччя Кіцмань належав єпископу та іншим великим феодалам. В 1798 він стає містом, а з часом — центром повіту. В другій половині 18 століття в місті стали розвиватися торгівля, ремесло.
Жителі Кіцмані брали активну участь в антифеодальній боротьбі. В 1848 році в місті розповсюджувались листівки, заклики Віденського комітету демократичних союзів до сільського населення Австрії «До зброї, жителі сіл!». Під впливом революційних подій в Росії 29 листопада 1905 року в Кіцмані відбулось народне віче, на якому трудящі вимагали загального виборчого права.
У роки Першої світової війни наприкінці березня 1917 солдати створили Раду солдатських депутатів.
Після П'ятої Галицької битви (1917) (провалу наступу на фронті, організованого Тимчасовим урядом), Кіцмань у 1917 році повернули під контроль австро-німецькі війська, а в листопаді 1918 року — королівська Румунія. В червні 1920 відбулися студентські протести проти насильної румунізації українського шкільництва та ліквідації української гімназії у Кіцмані.
Культура та ЗМІ
Виходить газета «Вільне життя».
Кіцмань.City — міське інтернет-видання, створене у березні 2019 року колективом ПП «Агенція „Вільне життя“» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[4]
Відомі люди
- Воєвідка Лев — лікар, громадський діяч, один з піонерів організованого громадського життя на Буковині.
Народилися
- Кантемір Омелян — сотник Буковинського Куреня, 3-ї Стрілецької дивізії Армії УНР.
- Жуковський Іван — український архітектор, диригент.
- Ребет Дарія — (1913—1992) — визначна політична і громадська діячка, публіцист, за фахом правник. Голова Проводу ОУНЗ (1979—1992). Дружина Лева Ребета.
- Ані Лорак (Кароліна Куєк) — відома українська співачка.
Про уродженців міста можна більше дізнатися в місцевому історичному музеї. Тут є конспект книги «Кіцманська школа. 100 літній ювілей. 1888 рік. Львів.». Є окремий розділ — «Видатні особистості, які закінчили Кіцманську школу» (дані на 1888 рік).
Володимир Івасюк
У Кіцмані 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк — український поет і композитор. Один з основоположників української естрадної музики. Його батько, Івасюк Михайло (син Григорія), український письменник, довгий час працював вчителем в місцевій середній школі. За його ініціативи і сприяння в місті відкрили музичну школу, що нині має ім'я його сина.
Навчалися
- Коцик Роман — український інженер, агроном-дослідник, громадсько-політичний діяч у Галичині, США.
Легенда
Чотириста п'ятдесят літ тому назад на північно-східній частині теперішньої Кіцмані було велике поселення, яке мало назву Сегот. У ті часи відбувалися жорстокі бої з турками і татарами. Турки були розгромлені і втікали. Рятуючись від ворогів, натрапили на це поселення. Вони хотіли залишити після себе голу землю і тому нищили все на своєму шляху. Село спалили, а чоловіків, які мужньо захищались перерізали. Решта населення, здебільшого жінки, котрі змогли залишитися живими, заховалися у лісі, який ріс на місці, де тепер сучасне містечко Кіцмань.
Турки знайшли це нове поселення. Один турок зайшов до жінки на ім'я Кіца. Йому захотілося соленого огірка. Але хоробра жінка лише вказала на бочку і сказала: — Візьми собі самий, коли так хочеш. У бочці огірків мало, лише на самому дні є декілька. Він нагнувся до бочки, а Кіца тим часом схопила його за ноги і почала топити в бочці.
Турок довго кричав: — Кіца мань!
Від тоді це мальовниче містечко зветься Кіцманем.[5]
Історики гадають, що назва «Кіцмань» походить від Буковинського слова «коц» (різновид килиму), бо тут жили майстри килимарства. Також припущення, що поселення дістало свою назву від чоловічого імені Козьма. Є версія про походження назви Кіцмань від прізвища Кошман (Kotzmen), чоловіка який виробляв з лози (верби) кошики.[6]
Примітки
- Кіцмань – Енциклопедія Сучасної України
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Kitsman.Сity — новий онлайн-журнал про місто і район. Познайомтесь з нашою командою. Кіцмань.City (укр.). Процитовано 16 січня 2020.
- Василь Сокіл Легенди та перекази про оселі «Писана криниця»
- сайт про Кіцмань «Старе місто»
Джерела та література
- Головко В. В. Кіцмань // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 339. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ковтун В. В., Степаненко А. В. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К. : Вища школа, 1990. — С. 263. (рос.)
Посилання
- Місто Кіцмань // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Сайт про Кіцмань «Старе місто»
- Замки та храми України. Кіцмань
- Старі фото Кіцманя[недоступне посилання з липня 2019]
- Андрій Бондаренко. Кіцмань
- Кіцмань на веб-проект «Україна Інкоґніта»
- Kocman // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 234. (пол.)