Еміль Адольф фон Берінг
Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (нім. Emil Adolf von Behring; 15 березня 1854[1][2][…], Лавіце, Kreis Rosenberg in Westpreußend, Західна Пруссія — 31 березня 1917[1][2][…], Марбург, Гессен-Нассау[3]) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1901 рік.
Еміль Адольф фон Берінг | |
---|---|
нім. Emil Adolf von Behring | |
| |
Народився |
15 березня 1854 Гансдорф |
Помер |
31 березня 1917 (63 роки) Марбург ·пневмонія |
Країна |
Німецька імперія Королівство Пруссія |
Національність | німець |
Діяльність | лікар-імунолог, лікар, письменник-документаліст, викладач університету, фізіолог, бактеріолог |
Alma mater | Гумбольдтський університет Берліна |
Галузь | фізіолог, імунолог |
Заклад | Марбурзький університет, Університет Мартіна Лютера і Шаріте |
Ступінь | PhD |
Науковий керівник | Роберт Кох і Кітасато Сібасабуро |
Відомі учні | Йоганес Фібіґер |
Членство | Academy of Science for Public Utilityd, Американська академія мистецтв і наук, Q1412244?, Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd і Q109265391? |
У шлюбі з | Else von Behringd |
Нагороди | |
Еміль Адольф фон Берінг у Вікісховищі |
Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 року професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбурзі.
Праці
Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу.
Був автором багатьох наукових праць, між іншим:
- Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
- Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
- Diphterie (1910)
- Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)
Нагороди
- Орден Грифа (1895)
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (1896) із зіркою (1916)
- Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)
- Орден Червоного орла 2-го класу (1912)
- Залізний хрест 2-го класу на білій стрічці для некомбатантів (1915) — за винайдення вакцини від правця, яка врятувала чимало солдатів під час Першої світової війни.
- Офіцер ордена Почесного Легіону (Франція)
Див. також
- 65685 Беринг — астероїд, названий на честь вченого[4].
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118654918 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- База даних малих космічних тіл JPL: Еміль Адольф фон Берінг (англ.).
Література
- Bernhard vom Brocke: . In: Walther Killy (Hrsg.): . 1. Auflage. Band 1: Aachen–Boguslawski. K.G. Saur, München 1995, ISBN 3-598-23161-X, S. 402—403.
- Richard Bieling: Der Tod hatte das Nachsehen. Emil von Behring — Gestalt und Werk. Bielefelder Verlag, Bielefeld 1954.
- Ulrike Enke: Behrings Nachlässe — Behrings Biographien. In: Berichte zur Wissenschaftsgeschichte. 37, 2014, S. 216—239.
- Werner Köhler: Behring, Emil von. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 160 f.
- Derek S. Linton: Emil von Behring. Infectious Disease, Immunology, Serum Therapy. American Philosophical Society, Philadelphia 2005, ISBN 0-87169-255-4 (engl.).
- Hans Schadewaldt: Die Anfänge der Immunologie. Emil Behrings Serumtherapie. In: Heinz Schott (Hrsg.): Meilensteine der Medizin. Harenberg, Dortmund 1996, ISBN 3-611-00536-3, S. 375—380.