Карадаг/Казі-Магомед – Тбілісі

Карадаг/Казі-Магомед – Тбілісі – газотранспортний коридор, споруджений в радянські часи для подачі блакитного палива з Азербайджану до Грузії та Вірменії.

В кінці 1950-х років у Азербайджані почалась розробка першого газоконденсатного родовища Карадаг, для транспортування продукції якого до інших республік СРСР у 1959 році стартувало будівництво системи Карадаг – Тбілісі.[1] Виконана у двонитковому виконанні з діаметром труб 800 та 700 мм[2], вона мала кілька сотень переходів через перепони, включаючи найбільший на той час у світі балочний перехід через Куру довжиною 1164 метри.[3] Подача газу до східної Грузії дозволила перевести на це паливо Тбіліську теплоелектростанцію[4] та спорудити трубопровід Тбілісі – Кутаїсі для газифікації західної частини республіки. Крім того, незадовго до перетину кордону між Азербайджаном і Грузією від системи відходив газопровід у напрямку Єревану, а після перетину - до Гюмрі (Вірменія).

У 1970-х роках в цьому газотранспортному коридорі від Казі-Магомед (зараз Аджикабул) до Казаху (неподалік грузинського кордону) проклали нову нитку діаметром 1000 мм. Нею постачався іранський газ, що надходив до Казі-Магомеду з Астари.[5] Від Казаху лінія завертала до Єревану, втім, вже у 1980-му почали прокладання ділянки Казах – Сагурамо (дещо північніше Тбілісі).[2] Постачання іранського газу припинилось після 1979 року, проте за три роки з’явилась можливість подачі в газотранспортний коридор ресурсу через трубопровід Моздок – Казі-Магомед. 

У 2006 році на тлі погіршення взаємовідносин з Росією, яка на той час забезпечувала Грузію газом через трубопровідний коридор Північна Осетія - Вірменія, здійснили заходи по відновленню роботи азербайджанського напрямку. Для цього зокрема проклали перемичку між нещодавно збудованим (а отже таким, що знаходиться в гарному стані) Південно-Кавказьким газогоном та трубопроводами Казах – Сагурамо і Карадаг – Тбілісі.[6] Крім того, в 2007-2012 провели реабілітацію газопроводу діаметром 700 мм, яка полягала в спорудженні нової ділянки довжиною 80 км від Гардабані до Сагурамо.

Втім, і після цього траплялись корокочасні перебої в роботі, оскільки грузинська ділянка газотранспортного коридору проходить по гірській місцевості та часто страждає в результаті зсувів.[7]